© Андрій Парамонов (Харків)

Іванівка – останній притулок Григорія Сковороди

         Колишня Іванівка, сучасне село Сковородинівка було засноване вільшанським сотником Іваном Яковичем Ковалівським (близько 1662 року народження) як хутір, або «деревня» Іванівка після розподілу між численними нащадками роду Ковалевських величезних територій біля міста Вільшани. Іванівка входила до приходу Преображенської церкви села Кадниця і на 1732 рік в ній було 30 дворів підданих черкас, 39 хат, 131 жителів чоловічої статі. Ми бачимо в Іванівці двір Івана Ковалевського, де проживає двірник, та двір скотський.

Маєток в Іванівці у другій половині XVIII ст. перейшов до володіння харківського полкового осавула Якова Яковича Ковалівського, потім був за його донькою Варварою – жінкою полковника Назара Олександровича Каразіна (1731-1783).  В цей період в Іванівці було 54 двора, а жителів наприклад на 1777 рік було 284 чоловіка та 255 жінок.

Маєток повернувся до родини Ковалевських після того як Варвара Каразіна по смерті чоловіка вийшла у 1785 році другий раз заміж за підполковника Андрія Івановича Ковалевського. На той час селяни Іванівки займались хліборобством та скотарством, робив ще панський млин на два постави. У 1790 році Варвара Яківна продає Іванівку своєму чоловіку і той вирішує зробити село основним своїм маєтком.

Саме тоді Ковалевський перепланував село, він переселив кріпаків східніше від першого їх поселення. Західний став по річці Розсоховатій було значно розширено, його гребля стала проходити по тій же лінії, що і майбутній будинок поміщика та церква. Гребля вела до винокурні та цегляного заводу, сам прийняв форму штанів і до цього часу зветься «Панські штани».

Розпочинає Андрій Ковалевський з  того що влаштовує цегляний завод де вироблялось більше півмільйона цегли на рік. Окрім млина став працювати броварня на 40 000 відер на рік. У 1793 році він виступив с пропозицією побудови нової Преображенської церкви у селі Іванівка, яка була побудована і освячена у 1797 році. Недалеко від храму будується і кам’яна каплиця-усипальниця роду Ковалевських, саме поруч із нею буде похований у 1794 році Григорій Савич Сковорода.

В тому ж 1793 році він зводить і кам’яний будинок. І хоча його не слід вважати палацом, згадаємо що на той час у Харкові взагалі всього п’ять кам’яних житлових будинків. Кам’яний одноповерховий будинок на підвальному поверсі розташований у маєтку Ковалевських зберігся до наших часів. В офіційних документах цей будинок називають Конторою управляючого, який взятий до обліку як пам’ятка архітектури місцевого значення. На 1804 рік ми не бачимо інших  кам’яних панських будинків на території маєтку, тобто саме він і є тим місцем де проживав останні дні Григорій Савич Сковорода.

План підвального поверху свідчить про те що він був типовим будинком і на свій час не дуже багато поміщиків могли собі дозволити будувати кам’яні будинки такого типу. Підвал має загальну площу 357 м². Склепіння підвалу висотою біля 3,0 м, на вікні збереглися фігурні грати. Підвал до 2000 року використовувався в господарчих цілях місцевим колгоспом. Також по змінам цегли в підвальному поверсі можна прослідити як цей будинок було розширено, коли маєтком наприкінці XIX ст. володів Олександр Антонович Крінер, бо саме його клеймо «ААК» відбито на цеглі, яка зустрічається в нових розширених приміщеннях підвального поверху.

Подальшого розвитку маєтку не було, Андрій Іванович Ковалевський перейшов у чин колезького радника, став займатись винним відкупом по Харківському повіту, мав досить багато судових справ і скарг, до цього ж один із сучасників дійсний статський радник Роман Максимович Цебріков відмітив його пристрасть до карт, і що він грав на потужні суми грошей.

У 1820-ті роки маєток в Іванівці відійшов до колезького асесора Петра Андрійовича Ковалевського (1791 року народження), але і він не займався його розвитком, бо весь час судився за землі навколо нього із сусідами, та рідною сестрою Любов’ю Андріївною Будаковою, яка хотіла відсудити частину спадщини батька.

Маєток Ковалевських в Іванівці переходить між 1835-1844 роками до винного відкупщика по Харківській губернії комерційного радника Козьми Микитовича Кузіна, можливо за борги. А після смерті Кузіна його нащадки поділили майно між собою, Іванівка відійшла до володінь майора Олександра Кузьмича Кузіна, а за його смертю (до 1850 року) його малолітній донці Катерині. Останній довелось судитись за Пан-Іванівку із рідним дядьком статським радником Павлом Кузьмичем Кузіним. Тобто увесь цей час маєток не міг розвиватись бо не було ані постійного володаря, ані можливостей для розвитку. Слід також відмітити, що назва Іванівки змінилась на Пан-Іванівку у проміжку 1850 та 1858 роках між IX-ю та X-ю ревізіями податного населення.

Економічний стан маєтку став змінюватись коли володарем Пан-Іванівки наприкінці 1880-х років став австрійський підданий Олександр Антонович Крінер.

У радянський час перші згадки про маєток у Пан-Іванівці датуються 1920 роком у зв’язку із розташуванням на його території могили філософа Григорія Савича Сковороди. 7 грудня 1922 року село відвідали представники педагогічних курсів імені Григорія Сковороди, щоб доповісти Комітету для святкування 200-річчя з дня народження Григорія Сковороди про стан його могили. «…Могила обведена  залізною оградою, поновленною літом місяці липні. На могилі побудовано пам’ятника з цегли, якого літом також поштукатурено. На пам’ятнику покладено мармурову плиту з надпісю...». Відмітили відвідувачі і каплицю Ковалевських: «…Поуз могили находиться велика цегляна будівля – це каплиця в якій поховано як оповідають селяне попів і панів Коваленських. Двері в каплиці пошкоджені і не зачиняються. В каплиці нема ні підлоги, ні стелі а також нема вікон. По словам селян, там що року складувалось сіно, тому помітно на землі багато грязі. Дах, який вкриває каплицю, пошкожений, по належному ремонті можна переименувати  цю каплицю на хату, дати стола, лавки, записну книжку, в якій записувано-би одвідувачами і свої постереження…».

Відвідали вони і панський сад: «…В другій частині бувшого панського саду помічається кращий стан, як фруктових дерев и так і загального вигляду. В цій частині саду розрісся великий дуб на узбіччі, під яким думав Сковорода. Цей дуб має великі розміри. В середині  дуба есть дупло, в якому може поміститись до 4-5 чоловіків. В цьому дуплі було зроблено лавочку, а літом висів портрет Сковороди. Тепер лавочку знищено, а портрета забрано. Десять літ тому запалено було пастухами дупло, але селяне потушили вогонь, так що дуб остався . Весною і літом роскидає свої зеленіючи віти в простори. Нище дуба, де зараз есть огороди, був штучний ставок, над берегом якого гуляв Сковорода».

У тому ж 1922 році село Пан-Іванівка отримало нову назву на честь 200-річчя з дня народження Григорія Савича Сковороди – Сковородинівка.

В післявоєнні роки виявляється, що кам’яний будинок в маєтку Ковалевських в селі Сковородинівка, який знаходиться на території колгоспу було поставлено у 1951 році на облік як пам’ятку архітектури XVIII століття. Але вже у 1955 році вважаючи, що він не зберігся у первісному вигляді його видаляють із списку пам’яток архітектури і передають на облік до Харківського обласного відділу культури і він стає місцевим клубом. І жодного іншого історичного будинку в Сковородинівці ніхто не описує і на облік на ставить.

Сьогодні колишній маєток Ковалевський став Національним літературно-меморіальним музеєм Г. С. Сковороди.