Чернишевська № 25, прибутковий будинок міщанина Андрія Куксіна

© Андрій Парамонов (Харків)

Буває так, що сам будинок, хоча він і вважається пам’яткою архітектури, ну от взагалі мені не цікавий. Куди більше в таких випадках мені подобається біографія його володаря, саме так сталось і з будинком по вулиці Чернишевській 25. Це дворове місце на розі з Сорокинским провулком (сучасна вулиця Гіршмана) було куплене наприкінці 1870-х років міщанином Андрієм Петровичем Куксіним і знаходилось у його володінні до націоналізації 1920 року. Тоді він значився під № 23-м по Чернишевській вулиці, а під № 6 по Сорокинському провулку.

Походження Куксіних мені не вдалось дослідити, скоріш за все його треба шукати десь з Сумського повіту, звідки походить родина Алчевськіх. Андрій Петрович Куксін народився у 1837 році і почав працювати на Олексія Кириловича Алчевського з того часу, як той прибув до Харкова і вів торгівлю чаєм. Можливо вони познайомились ще у дитинстві, оскільки сам Олексій Алчевський народився близько 1835 року. У 1886 році Алчевський ввів Куксіна членом правління Харківського торгового банку, оскільки підбирав близьких до себе людей у штати своїх підприємств та установ. Андрій Куксін служив у банку до самої смерті Алчевського, у 1893-1896 році обирався гласним Харківської міської думи, тоді ж перейшов до 2-ї купецької гільдії. Відомий також рідний брат Андрія Петровича Куксина – Яків, який на 1895 рік проживав по вулиці Клочковській 43 у квартирі № 3. Разом з Яковом Куксиним проживала чи то сетсра, чи то дружина – Раїса Петрівна Куксина та ще дві жінки, імовірно прислуга: Ірина Михайлівна Кравцова та Уляна Давидівна Цибанєва.

Існуючий до наших днів кам’яний  триповерховий з підвальним поверхом будинок Куксіна вважається побудований у 1910-1912 роках, саме так позначено у довідниках та реєстрах пам’яток архітектури, де він значиться за № 121-м. Але навряд чи це було б можливим, вважаючи на події, які розгорнулись після гибелі Олексія Алчевського у 1901 році. Ми бачимо із документів, що Андрій Куксін бере у середині 1880-х років позику в Харківському торговому банку у розмірі більше 30000 карбованців, і до 1901 року він ще був винен 23350 карбованців. Скоріш за все, ці гроші він і брав під будівництво. Ще на початку 1880-х років дворове місце Куксіна стояло пустим, да і взагалі забудова Сорокинського провулку тільки розпочиналась. В это время дворовое место оценивалось в 420 рублей, с оплатой налогов 4 рубля 47 копеек.

Після гибелі Олексія Алчевського у Харкові пройшов відомий всій імперії процес над Харківськими земельним та торговим банками. Андрій Куксін був одним з тих, кого було звинувачене у збитках Харківського торгового банку. Суд вважав, що завдяки йому банк поніс збитки у розмірі 5971 карбованець, і хоча на тлі загальної суми більше 2,5 мільйонів це була «копійки», але для самого Куксіна доволі великі гроші. Прізвище Андрія Петровича весь час згадувалось у пресі і не тільки харківський, потім виходили книги із матеріалами цього судового процесу, де теж постійно фігурувало його ім’я. Спочатку його як і інших членів правління позбавили всіх прав громадянства і призначили арешт на півтори року. Під час судового процесу Андрій Куксін скаже такі слова: «Перед вами старик. 50 лет служил я, но мне никто ничего не заявлял. Возвратите мне гражданство, чтобы я имел право смотреть в глаза. Я не виновен…».

Після винесення судового рішення адвокат Куксіна – Данилович, подав апеляцію і частину звинувачень з нього було знято, оскільки Андрій Петрович був тільки виконавцем рішень та розпоряджень інших членів правління банку. Але йому треба було повернути частину збитків банку, які були нанесені по його вині. Саме цим він і займався всю подальшу частину свого життя, проживаючи скромним життям у власному будинку, який було закладено і перезакладено.  

Сім’я Андрія Петровича Куксина належала до приходу Мироносицької церкви, ім'я його дружини невідоме, вона померла до 1895 року. У сім’ї було троє дітей (стільки відомо на сьогоднішній день): Ольга, Софія (1873 р. н.), Григорій (8 січня 1875 р. н.). Ольга була дружиною купця Бойчевського.
Софія вінчалася в Мироносицькій церкві 24 квітня 1894 року, її чоловіком став додатковий світовий суддя по Ліфляндській губернії титулярний радник Герман Михайлович Спіро (1864 р. н.). Таїнство вінчання здійснював священик Павло Григорович із дияконами Кирилом Поповим та Василем Брайловським. Поручителями за нареченим були колезький секретар Олександр Адольфович Пітра та студент Університету Костянтин Миколайович Фурсенко, а нареченою колезький асесор доктор Костянтин Іванович Бобрицький та потомствений почесний громадянин Микола Іванович Ващенко. 8 травня 1895 року в цій сім'ї народився син Всеволод, його хрещеними стали купець Андрій Петрович Куксін та дружина колезького асесора Марія Костянтинівна Зайцева. 28 вересня 1896 року у них народився син Андрій, його хрещенними купець Андрій Куксін та дружина купця Ольга Андріївна Бойчевська.
 
Григорій Андрійович Куксін після закінчення Харківського реального училища обрав військову кар'єру. 1895 року він закінчив Одеське піхотне юнкерське училище за першим розрядом і чином підпрапорщика. Ще до 1900 року він був нагороджений орденом Святого Станіслава ІІІ-го ступеня.
6 серпня 1900 року ми бачимо, що підпоручик Григорій Куксін отримав чин поручика і далі він ад’ютант 4-го батальйону 124-піхотного Воронезького полку, який був розквартирований у Харкові. 10 жовтня 1904 року за вислугу років отримує чин штабс-капітана. Брав участь у Російсько-Японській війні, 11 грудня 1905 року за відмінність у справах проти японців як начальник кінно-мисливської команди (в 1-у світову розвідники) полку було нагороджено орденом Святої Анни ІІІ-го ступеня з мечами та бантом. З 25 травня 1908 року штабс-капітан Григорій Куксін призначений офіцером для доручень при Управлінні завідувача пересування військ по залізниці Харківського району на станції Харків.
 
Восени 1915 року коменданта на залізничній ділянці станції «Сокаль» (Галіція) капітана Григорія Куксіна було нагороджено орденом Святого Володимира IV ступеня. У 1917 році ми бачимо його підполковником – помічником начальника відділення із завідування чинів пересування військ охорони та робочих частин управління начальника військових сполучень арій Південно-Західного фронту. У 1919-1920 роках полковник у комплекті офіцерів для доручень з пересування військ Збройних сил Півдня Росії до евакуації з Криму. Полковник Григорій Андрійович Куксін помер 7 вересня 1930 року у Сербії.
 
7 січня 2023 року
 
Автор дякує: Валерію Вохмянину, Володимиру Лопатько та Віталію Сосницькому за консультації та надані матеріали.