© Андрій Парамонов (Харків).

Перший план майбутнього селища Південний було підготовлено наприкінці 1904 року, проте офіційною датою виникнення самого селища слід вважати указ від 3 серпня 1906 року. Південна залізниця вирішила сформувати селище, в якому проживали б службовці залізниці. Власне, дрібні службовці з окладом у 30-60 рублів і склали кістяк власників дворових місць, до 1910 число власників склали 812 чоловік. Тоді було підраховано, що більшість із них (до 60%) не були представниками інтелігенції, лише 20% домовласників були дипломованими фахівцями. Слід зазначити, що в зимовий час кількість тих, хто постійно проживає, значно знижувалася і становила не більше 400 осіб.

Південний ділився на кілька районів, у кожному з них вибиралися по 3 члени комітету благоустрою. Комітети обирали президію, яка отримувала деяку платню. Першим керівником від товариства всього селища було обрано інженера Зубакіна. Загальний бюджет селища становив 10 тисяч рублів, який збирався по 1,5 коп. з кожної сажні землі.

Для заснування селища у землевласника дворянина Костянтина Павловича Алфьорова була куплена земля (всього 346 десятин), на 1910 сума боргу йому становила 5000 руб. Першим та найважливішим кроком для майбутнього селища стало проведення водопроводу, довжина якого становила 28 верст. Водопровід обійшовся селищу 128 тисяч руб. У перші роки витрати води у Південному становили 15 тисяч відер на рік, проте жодних обмежень щодо використання води не було. Загалом на території селища було встановлено 21 кран (за кількістю вулиць). Другим важливим моментом у розвитку селища стало заснування власного цегельного заводу, який виготовляв щонайменше 500 тисяч цегли на рік.

Подальший розвиток селища відбувався у кількох напрямах. Було засновано школу, де у перші роки навчалося 25 дітей. Відкрили поштове відділення. Щочетверга та неділі заснували базари. Влаштували ставок площею 9 десятин та велика купальня, у ставок запустили рибу. На центральній площі влаштували громадський будинок, де містилися: клуб та аптека. Більш як на 6 верст влаштовані були тротуари. У середині червня 1911 року закінчили монтаж першої лінії електричного освітлення на вулицях, хоча спочатку це було лише 30 ліхтарів, надалі їх кількість збільшувалася. Селище охоронялося за допомогою 8 пунктів охорони з черговими сторожами. Планувалося будівництво готелю (20 номерів) для проживання дачників з вартістю номера 45 руб. на місяць. Губернська влада постійно рекомендувала в селищі заснувати пожежну команду.

У селищі з самого початку почався поділ населення на групи, кожна з яких захищала свої інтереси та ігнорувала чужі.

Жителі Південного входили до парафії Катерининської церкви села Комарівка, хоча мріяли про власний храм. У 1921 році було відкрито молитовний будинок на честь Преображення Господнього, першим священиком став Михайло Євгенович Григорович. Який до цього служив дияконом при Успенському соборі м. Харкова. До церковної ради увійшли Федір Дмитрович Плюта, Олександр Миколайович Рашків, Григорій Іванович Співак, Ганна Василівна Смирнова, Тетяна Яківна Акименко, Марія Михайлівна Брагіна, Клавдія Федорівна Грінченко, Катерина Іванівна Соломиха, Марія Федорівна Лукіна.