Селище Зелений Гай засноване 12 травня 1907 року у високій гористій місцевості, наполовину було покрите густим листяним лісом. Здебільшого тут росли дуб, липа та берест. З північного сходу межував із селищем Високий. Селище мало дві платформи та роз’їзд «Артемівка».

До 1910 року населення влітку доходило до 800 чоловік, а взимку не більше 300. Склад мешканців досить різноманітний, але головне, що тут не проживало залізничних службовців. Відомо, що тут мешкали шість лікарів, священик, але більшою мірою агрономи, техніки, бухгалтери різних установ, контор та фірм Харкова. У минулому населення селища відрізняла переважно інтелігентність, ніж в інших селищах.

У 1913 році тут діяло Товариство «Просвещение» і воно одержало дозвіл на відкриття гімназії змішаного типу для хлопчиків та дівчаток. У серпні того ж року вони отримали допомогу у 1000 рублів від Харківського повітового земства для влаштування гімназії. А у листопаді того ж року на загальних зборах членів товариства благоустрою селища було прийнято рішення збудувати власну будівлю гімназії на суму 40 тисяч рублів. Восьмикласну гімназію товариства «Просвещение» збудували по Українській вулиці, директором її був Г. Ф. Попов, у ній було 4 класи, а вартість навчання становила від 30 до 80 руб. на рік.

Була в селищі і приватна школа, яку відкрила Олена Сергіївна Вальх у власному будинку на Підлісній вулиці, де окрім загальних занять займалися ручною працею, співом та гімнастикою.

Керував селищем Господарський комітет. Населення належало до приходу Єкатерининської церкви села Комарівка, а у 1920-ті роки до Преображенської церкви селища Високе.

У селищі Зелений Гай було 4 вулиці, 19 провулків та площа зі сквером о пів на десятину. Всі вулиці були вирівняні та по них прокладено тротуари. Електричне освітлення влаштовано 1912 року.

Влаштований водопровід мав довжину 16 верст, але спочатку були обмеження: по одному відру на квадратну сажень. На водопровід збиралося по 1,5 коп. з квадратних сажні. Воду отримували зі свердловини, що досягла пісковика. Всього вулицями селища було 17 водорозбірних колонок.

Була будівля громадських зборів, при яких був майданчик для дитячих ігор, відкрита сцена, кегельбан. 1912 року почалися танцювальні вечори, відкриті спектаклі, грав оркестр духової музики. У сезон 1913 року режисер місцевої трупи М. Нагорний поставив низку вдалих спектаклів. А 11 серпня 1913 року був вечір, присвячений Антону Павловичу Чехову з постановкою п’єс «Пропозиція» та «Ведмідь». У наступні роки вистави тут ставилися Товариством харківського пересувного театру «Русская драма». Режисерами трупи були: Грязнов, Решимов, Ушаков, а з акторів: Альбінов, Азанчевська, Бродський, Бернадська, Віолетті, Грязнов, Глущенко, Забродін-Юшкевич, Кудріна, Ланін, Мухін, Ольгіна, Пілецька, Печалін, Подоль, Сулімов, Ушаков, Федюшин, Чернишова.

До 1910 року у селище провели телефон, з’єднаний із Харковом, був і окремий земський телефон Харківського повіту. Влаштований ставок площею 2 десятини, був глибокий і насичений рибою, на ставку були дві великі купальні.

На початку 1915 року Господарський комітет купив у примикаючого до селища землевласника хутору Пусте Бакланова 1 десятину землі, де було влаштовано цвинтар.

У 1916 році в селищі була відкрита дача-лазарет у двоповерховій будівлі на 12 кімнат, де могли розміститися 40 поранених. Персонал складався з лікаря та двох сестер милосердя.

Охоронявся Зелений Гай сімома сторожами.