© Андрій Парамонов (Харків)

Селище Липовий Гай було офіційно засноване 15 травня 1907 року на землях куплених у А. В. Гладкова за 58 147 руб. 27 коп. Комісія про заснування селища зібрало всіх бажаючих купувати ділянки землі 25 березня 1907 року в Харкові в будинку Єнуровського по Конторській 5. В свою чергу Товариство взаємного кредиту дрібних промисловців почало приймати підписку на вільні ділянки. Оформлення купівлі ділянок відбувалось у нотаріуса Базилевського, пільгова ціна діяла до 8 квітня 1907 року, після цієї дати ділянки в ціні піднялись і коштували по 5-10 коп. за квадратну сажню.

Населення здебільшого складали робітники залізниці, інженери, техніки і навіть харківські купці. Щоправда в перші два роки три десятки власників почали продавати куплені дворові місця, багатьом було складно корчувати лісові ділянки. З цих продажів можна зробити висновки, що дворові місця в Липовому Гаю були за розмірами не менше 300 квадратних сажнів, а деякі досягали 600 і навіть однієї десятини. Багато хто з харківців розраховував на приємні умови для дачі, однак у подальшому їм не сподобалось там проживати влітку.

Одразу ж при селищі була влаштована залізнична платформа «Липовий Гай», яка через два роки перейшла у власність залізниці. 6 липня 1908 року на платформі «Липовий Гай» сталась трагедія при посадці в дачний потяг № 46, пасажири пересувались у задні вагони по полотну залізниці, коли на них налетів потяг з Харкова, були роздавлені селяни Іван Суржинський з дружиною, Максим Таранцев з онуком, доволі багато було і поранених. У 1913 році група інженерів, жителів Липового Гаю висували пропозицію про перенесення платформи в інше місце.

Всього в Липовому Гаю було 450 домовласників з яких на 1910 рік побудували житло 147. Заправляв у селищі обраний господарчий комітет. Щорічний збір на благоустрій складав 2 руб. В перший же рік при прокладці вулиць було викорчувано доволі значну кількість пнів, які були продані господарчим комітетом.  

Головних вулиць в селищі було 12, всі названі на честь письменників та поетів, серед яких виділялись: Некрасівська (близька до дороги Філіпове Село – Григорівка), Пушкінська, Щедринська, Квіткінська, Сковородинівська, Тургенівська, Криловська, Котляревська. Були ще вулиці Гоголевська, Достоєвського, Бульварна, провулок Кропивницького і дві площі, одна для розваг інша базарна.

С першого року існування селища був влаштований водогін, який проходить по кожній вулиці де облаштовані 21 кран. Він обійшовся населенню у 68000 руб. Багато хто заводить воду у власне подвір’я. Утримання водогону було за рахунок збору по 2 коп. з кожної квадратної сажні і деяка кількість води відпускалась безкоштовно. Водогін йшов від власної артезіанської свердловини, у 1911 році в селищі пробурили другу свердловину, оскільки водою користувались все більше і більше.

У 1908 році на розі вулиць Некрасівська та Шевченківська було відкрито лісний склад Літягіна та Літвінова, де продавали соснові дошки с заводу у Філіповому Селі. Продавались і готові зруби дачних будинків. В тому ж році на розі вулиць Криловська та Тургеневська було побудовано красивої архітектури торгівельний будинок зі службами, стайнею, льохом і льодовиком. Власник торгував всіма необхідними речами для жителів селища.  

У 1909 році власники побудованих особняків почали пропонувати в оренду під дачі, хто лише на літо, а хто і на рік, як наприклад Поляков та Степаненко. Одна з самих яскравих садиб по Шевченківській вулиці, яка належала Неженцевій носила назву «Чудный уголок», будинок мав 8 кімнат, два балкона, поруч біли кухня, льодовик, водогін, на території власний гай і розкішний квітник.

З самого початку, ще від Гладкових, селищу дістався невеликий став, його розширили і зробили на ньому три купальні: чоловічу, жіночу та дитячу.

Охорона селища керувалась конторником, а він вже командував сьома сторожами. Окрім них в селищі з весни 1909 року постійно перебував кінний поліцейський урядник. В селищі існував і громадський телефон для зв’язку з Харковом.

На 1 січня 1910 року в селищі Липовий Гай накопився доволі значний капітал благоустрою – 18 720 руб., його планували витрати на прокладання тротуарів і встановлення ліхтарів на вулицях. Цементно-бетонні тротуари почали прокладати тільки весною 1912 року, довжина першої частини складала 3000 погонних сажні. Прийшлось задуматись і про протипожежну безпеку, коли 26 вересня 1910 року відбулась пожежа на Котляревській вулиці на дворовому місці Давиденка. Пожежа перекинулась на сусідню ділянку Ізмайлова, в наявності мались пожежні крани і рукава, але тиску в водогоні не вистачало. Пожежу гасили з відер, і лише допомога пожежної команди з шерстемийки Алєксєєвих врятувала будівлі.

У 1913 році населення селища прийняло рішення про побудову санаторію для хворих на легені. Однак вимушені були відкинути цей проєкт, оскільки річку Уди забруднювала шерстемийка Алєксєєвих. До того ж казенна палата внесла пропозицію про стягування податків з таких селищ як Липовий Гай на кшталт міського населення.

Населення Липового Гаю спочатку відносилось до парафії Миколаївської церкви в селі Григорівка, однак у 1916 році прийняли рішення про побудову власної церкви. Ініціатором виступила Параскева Федорівна Черкасова, яка 11 січня 1916 року запропонувала передати ділянку землі під церкву на перехресті вулиць Шевченківська та Пушкінська. Одразу ж жителі Липового Гаю зібрали 5000 руб. У березні того ж року відкрили молитовний будиник, а першим священником став Мелетій Дубицький. У квітні того ж року було закладено кам’яний храм за проєктом архітектора В. Красовського. З Харкова хресною ходою була перенесена ікона, яку подарив архієпископ на честь святого угодника Іова Почаївського, на честь якого і назвали храм. Побудова храму була призупинена у березні 1917 року, хоча молитовний будинок діяв, до парафії відносилось і селище Ясна Поляна.