Харківський повіт

Ольшана (Вільшана)

Слобода Ольшана, волостной центр. 

Генеральное межевание в 1855 году, всего земли 12254 десятины.

- 1859 год. Ярмарка 24 марта, 20-22 мая.

- 1871 год ярмарки: 1) Средокрестная на 4-й неделе Великого поста, два дня; 2) Троицкая, на Троицу, 2 дня; 3) Рождество-Богородичная, 8 сентября. 2 дня; 4) Дмитриевская, 26 октября, 2 дня.

- На 1878 год каменные Покровская, Тресвятительская Воскресенская церкви и деревянная Николаевская. Две школы, волостное правление, хлебный запасной магазин, трактир, 13 шинков, кузни, маслобойни, ветряки, лавки базарные, лавки бакалейные и мясные, 8 постоялых дворов, 4 ярмарки в году, еженедельные базары, ежедневные торжки. Дворов 1363, жилых зданий 1437, мужчин 4063, женщин 3731.

- 1880 рік. За 30 верст від Харкова, поштовим трактом на Богодухів знаходиться багата слобода Вільшана, що має кілька ярмарків, на яких йде торг переважно худобою, шкірою, птицею і хлібом. Нам довелося бути там на Троїцькому ярмарку цього року, особливим пожвавленням він не відрізнявся, що й місцеві торговці та приїжджі пояснювали невтішними видами на цьогорічний урожай. З худоби переважали корови, жалюгідні за страшною схудлістю. Ціна на них стояла, втім, міцна, завдяки розмаїттю кулаків-скотопромисловців, що з’явилися на ярмарок. Тих, хто платив за таку корівку, на яку страшно дивитися, 25–30 рублів. Покупці на птаха. Якою було вдосталь (тільки кури та індички), з’явилися євреї. Платили досить високі ціни, через які харківські «перекупки» відступилися. Кури продані по 40-50 коп. за пару, індички по 1 руб. 75 коп. – 2 руб. за кожну. Яєць, яких у минулі роки так багато було на цьому ринку, тепер немає зовсім. Із зерна було кілька возів із вівсом. Але ціна на нього стояла та сама, що й у Харкові: 3 руб. 75 коп. – 4 руб. за чверть. Ні жита, ні пшениці не було, як проса і гречки. – Чи це буде на наступний рік? Літні люди, похитуючи головою, відповідають на це; «все від Бога… якщо Він пошле дощики, то може хоч ярина видужає, на озимі погана в нас надія…». Дощі Бог послав, залишається, отже, сподіватися, що Він не залишить нас і без хліба.