Борисоглібська церква,1700 р.

В 1905 році розібрана. Фото Редіна свідчить, що церкву не раз ґрунтовно репарували.

З приблизних розмірів її, наведених П. Фоміним^[1], можна зрозуміти, що план церкви складався з квадратового центру і менших чотирикутників: вівтаря і бабинця^[2], у яких довжина – сторона, а ширина – апофема рівностороннього трикутника. Зруб стін центральної дільниці – вищий, а зруби вівтаря і бабинця – нижчі. Центральна дільниця не мала восьмерика; зруб стін її зовні завершував стіжкової форми дах, що становив 1/3, а зруб стін – 2/3 висоти дільниці. Вівтар і бабинець були перекриті двосхилими дахами.

У «Літописних замітках 1651-1749 рр.» Сулимівського архіву під 1651 р. занотовано: «У осінь почали осідати слободи; спочатку Лебедин (підкреслення мое), Суми, Охтирка і Харків»[3].

Лебедин з самого початку – сотенне місто Сумського слобідського полку і мав замок з 20 баштами і 9 гарматами; стіни замку мали 1250 сажнів довжини.

Професор М. Сумцов в одній з своїх праць опублікував записану (чи не у с. Боромлі, звідки він був родом) приказку: «Лебедин богат церквами, Вистороп панами, а Боромля мужиками». Приказка дуже влучно підкреслювала характерні риси цих трьох, недалеко одне від одного розташованих, поселень. Лебедин, дійсно, визначався виключним замилуванням до монументального будівництва. В первій половині ХVIII ст. в Лебедині було 13 дерев’яних церков, в той час як полкові міста Суми і Охтирка мали тільки по 7. Навіть у 20-х рр. XX ст. тут залишалось ще п’ять дерев’яних церков, усі різного типу, і кожна чимось цікава.