Сучасне село Соколове Зміївського району Харківської області відомо всьому Світу в першу чергу за бій Чехословацького батальйону у березні 1943 року. Мені ж хотілось трішки долучитись до історії фортеці Соколов.

         Село Соколов було осаджене на правому березу річки Мжа зятем полковника Івана Сірка – мереф’янським сотником Іваном Сербіним. Назву отримало від річки Соколовки, яка є правою притокою річки Мжа. А у 1679-1680 роки він же будував і фортецю яка входила до складу Ізюмської оборонної смуги, хоча з 1679 року в Соколов був присланий і перший воєвода – Любим Васильович Бредихін, який теж долучився до будівництва.

         «Сметная» книга фортеці Соколов 1682 року, яка була складена сотником Іваном Сербіним дає нам перший опис цього укріпленого містечка. Стіни стоячим тином висотою в 1 сажень (трішки більше 2 м), довжина стін 110 сажень (близько 234 м). У фортеці було чотири глухі башти, розміщені по кутах, двоє проїзних воріт без башт по центру південних і північних стін. Жодної пушки у фортеці не було. Обороняли фортецю «черкасы городовой службы», всього 54 козака.

         Зберігся і перший список тих черкас, серед них: Іван Раманов, Яків Яцков, Харко Марков, Тимош Грицков, Яків Коваль, Іван Блоха, Максим Черевник, Семен Щербак, Семен Апошнянський, Іван Хорошевський, Грицько Плевака, Мишко Іванов, Матвій Литвінов, Матвій Череднік, Яків Павлов та інші…

         В середині фортеці був острожок малий, окопаний зі всіх боків ровом глибиною більше 1 м, колодязів у фортеці не було, оскільки поруч була річка Мжа, де і брали воду.  

         Іван Іванович Сербін був і першим сотником в Соколові, пізніше у 1687-1692 роках він відомий як наказний полковник Харківського полку. Другим сотником став у 1682 році Іван Петрович Петровський, він також відомий як полковий обозний Харківського полку.

         Ще один добре відомий соколівський сотник – Микола Дем’янович Жученко, саме його опис фортеці Соколов 1701 року був наданий воєводі генерал-майору Христофору Андійовичу Ригимону. Цей документ дає уявлення про розширення фортеці, яке сталось у 1690-ті роки, мабуть тому, що у попередні роки вона потерпіла від набігів татар.

Фортеця стала прямокутною довжина стін досягла 150 сажень (близько 320 м). Башт у фортеці стало шість, чотири глухі по кутах, причому північно-західна, та південно-західна мали шестигранну форму, одна глуха с півдня, та одна проїзна над воротами, вишиною 4 сажені (4,6 м). Посередині східної стіни був побудований прямокутний розкат, в якому були встановлені дві залізні пушки, які були прислані із Бєлгорода із порохом та ядрами, хоча одна з них до стрільби на годилась. Ще одна залізна пушка прислана із Бєлгорода стояла на південній башті.

Фортеця була оточена ровом 4,3 м глибиною, та 5,3 м шириною. По валу був ставлений дубовий ліс.

         Поруч із фортецею було побудовано посад, який з усіх боків було обгороджений ровом 3,3 м глибиною, та 4,3 м шириною. Його стіни стоячим тином висотою 2,13 м стояли вздовж валу. В посад вели троє воріт: з заходу, півдня, та сходу. В цьому великому городі були побудовані дві дерев’яні церкви – Успіння Божої Матері, та Архангело-Михайлівська.

         Незважаючи на укріплення жителі Соколова неодноразово терпіли від нападів татар, запорожців, гайдамаків, які брали в полон жителів, викрадали скот, зокрема коней, палили хутори, млини, пасіки.

Ще в першій половині XVIII століття фортеця Соколов втратила своє військове призначення, фортеця проіснувала до 1767 року, але їх залишків вже не існує к 1785 року.