Церква Різдва Богородиці 1803 р.[1]

Слобода Смолянинова лежить на південь від м. Старобільська, на території колишнього Острогозького Слобідського полку. Землі Острогозького полку колонізували в XVII ст. «черкаси», що значними масами переселялися сюди з Правобережжя, а також з теперішньої Полтавщини та других слобідських полків (зокрема, з Лебединської сотні Сумського полку). Виселялися на Старобільщину вихідці з сусідньої землі донських козаків. Московський уряд, з свого боку, висилав сюди своїх служилих людей. Таким чином, район сл. Смолянинової, розташований на межах України і Донщини, перебував у сфері складних культурних впливів. Цим пояснюються особливості компоновки і характер архітектурних форм церкви сл. Смолянинової. В них ми спостерігаємо риси перехідного – від слобожанського до донського – типу.

Дозвіл на побудову церкви в Смоляниновій було видано 1803 р. Закінчено будову в 1807 р.[2] В архіві церкви збереглися старі «Описи». В «Описі» 1809 р. читаємо: «оная церковь и колокольня каменно-деревянаго здания внутри и снаружи выштукатурена, покрыта шальовкою, крыша покрашена зеленою ярію, главы оббиты белою жестью, кресты позлащены червоным золотом». В «Описі» 1825 р. записано: «церковь каменно-деревянная… построена в 1803 г. (так!)… снаружи ощикатурена до залому, а верхняя часть оббита шельовкою и окрашена белилом, с двумя куполами, кои покрыты тесом и покрашены зеленою краскою».

Наскільки мав рацію Ф. Гумилевський, який писав, що верх церкви збудовано з дерева ніби тому, що на побудову всієї церкви з цегли не вистачило коштів, сказати важко. На Лівобережжі церков, у яких низ мурований, а верх дерев’яний рублений, нам довелося дослідити дві: в Смоляниновому та Новгороді-Сіверському (Покрови)[3]. Але між ними є істотна різниця. В Смоляниновому церква одноверха, у неї низ стін цегляний, а верхня частина стін і верхи – дерев’яні. В Новгороді-Сіверському церква двоповерхова – нижня (тепла) цілком цегляна, верхня (літня) – цілком дерев’яна.

Залізом церкву в Смоляниновій перекрито, очевидно, уже після 1825 р. Мурований з цегли низ стін товстий (1,25 м). В плані будова складається з трьох чотирикутників, двох менших (вівтар та бабинець) і одного більшого (центр). Вівтар і бабинець – однакової ширини, але довжина у бабинця більша, а у вівтаря менша ширини. Третій центральний чотирикутник витягнуто в напрямку північ–південь. Отже, план церкви складається з трьох чотиригранників, але в побудові плану тут не додержані принципи взаємозв’язку складових частин, які ми зустрічали в пам’ятках цього типу[4].

Бабинець від центра відгорожено стінкою, вдвоє тоншою за зовнішні стіни. Центр до бабинця відкривається нешироким просвітом, зведеним вгорі аркою. Вівтар нічим не відділяється від центра. Просвіти дверей в інтер’єрі оформлено у вигляді прямокутника, а зовнішня частина їх зведена вгорі аркою. Просвіти вікон мають прямокутну форму і в інтер’єрі, і зовні. Мурована стіна як зовні, так і всередині закінчується вгорі багатообломним карнизом. Але це ще не верх стіни: над цегляною стіною на висоту більш метра підносяться рублені з дубових брусів вінці, і лише на цій висоті починаються заломи вівтаря та бабинця. Зруби стін усіх трьох дільниць мають однакову ширину, і вони творять низьку суцільну чотиригранну призму. Три сторони вівтарного зрубу лежать безпосередньо на мурі, на внутрішньому його ребрі, а західні кінці південної та північної сторін і спільна для вівтаря і центра грань зрубу спирається на два стояки, поставлені в західних кутках вівтаря. Західна грань зрубу центральної дільниці лежить на стіні, що відмежовує центр від бабинця; південна ж і північна грані углами спираються на стіну між центром та бабинцем та на згадані вище стояки, середина ж їх, «прогон» між углами, нічим не підтримується. Південний і північний виступи центральної дільниці на рівні верха мурованих стін перекрито плоскими стелями. Усі грані зрубу бабинця лежать на мурі (на внутрішньому його ребрі). Конструкції верхів вівтаря та центра церкви у Смоляниновій різко не відрізняються від конструкцій такого ж типу збудованих цілком з дерева.

В церкві сл. Смолянинової ми мали рідку нагоду розглянути конструкцію верхнього залому та ліхтаря західної дільниці: поверх зрубу другого восьмерика впоперек його – з півдня на північ – врубано сволок. В сволок посередині задовбано стояк, який виконує функцію стрижня конструкції, що несе ліхтар, яблуко і хрест. Поверх першого сволока в напрямку схід–захід положено другий сволок, вдвоє коротший за перший. Останній, третій залом західної дільниці складається з трьох вінців. Поверх залому покладено два сволочки в напрямку південь–північ, які затискують з двох боків стояк. У верхній край цього залому врубано п’ять підкосів, що підпирають з усіх боків стояк. Поверх підкосів до стояка пришито каркас глухого ліхтаря.

Верх західної дільниці зовнішнім своїм виглядом нагадує верх вівтаря, але всередині він двома настилами поділений на три поверхи. Перший настил лежить на рівні верха муру, він відділяє бабинець від середньої частини, що править за комору. Другий настил відділяє від другого залому другий восьмерик, що виконує функцію дзвіниці. Тут завішено на сволоки дзвони, а вікна перетворено на «слухи». Сполучаються між собою поверхи дерев’яними сходами. З другого поверху прохід веде на хори, розміщені вподовж західної грані центра. Вони виступають на 1,2 м на схід від стіни. Край хор підтримує сволок, запущений кінцями в південну і північну грані стін.

Муровані стіни центральної дільниці в плані дають видовжений в напрямку південь–північ прямокутник. Дерев’яне продовження вгору цих мурованих стін має форму прямокутника, але витягнутого в напрямку схід–захід. Як ми вже зазначали, зруб стін центральної дільниці вужчий мурованої його частини: його ширина дорівнює ширині бабинця та вівтаря, а довжина дорівнює поземній довжині дільниці. Таку ж видовжену в напрямку схід–захід форму зберігають перший і другий восьмерик центра. Чотирикутний зруб центральної дільниці починає переходити у восьмерик похилим клином мало не з другого вінця і на висоті, що на товщину двох брусів менша за довжину плану дільниці, центральний зруб перетворюється у восьмигранник, грані якого, орієнтовані по сторонах світу, є продовженням граней чотирикутного зрубу. Перший залом центрального верху починається вище початку другого залому як західної дільниці, так і вівтаря. Верх центральної дільниці значно вищий верхів вівтаря і бабинця. Всередині він складається з трьох восьмериків та рудименту ліхтаря.

Зруб вівтаря (стіни і верх) схожий на зруб західної дільниці, але в інтер’єрі він відкритий і в деталях має відміни. Перший залом вівтаря – короткий, і переходить він у перший восьмерик – вужчий і вищий, ніж восьмерик західної дільниці. Коротким другим заломом вівтарний верх переходить у другий восьмерик, перекритий безпосередньо плафоном.

Підлога в церкві вимощена каменем-плитняком. Вікон в церкві багато, і вони великі розміром. В мурованих стінах вони розміщені так: у вівтарі по одному в кожній грані, у бабинці по двоє в південній та північній гранях, в центральній дільниці по двоє обабіч дверей в південній та північній гранях. В перших восьмериках вівтаря й бабинця – по троє вікон в гранях, орієнтованих по сторонах світу (у гранях, суміжних з центральним верхом, вікон немає). У другому восьмерику вівтаря тільки двоє вікон – на південь та на північ, а у другому восьмерику західної дільниці четверо вікон-слухів на всі чотири сторони світу. По четверо вікон – по сторонах світу – мають третій і другий восьмерики центрального верху, а перший восьмерик має шестеро вікон (західна і східна грані вікон не мають).

У зовнішньому вигляді нижні частини чотиригранних зрубів вівтаря й бабинця і перші їх заломи заховано під дахами заломів, що починаються просто над карнизом мурів. Верх четверика зрубу центральної дільниці підноситься над дахом, а південний і північний виступи дільниці покрито двоспадистим дахом з фронтонами. Віддалення між верхами і їх маси різні. Верхи вівтаря і центра стоять тісніше, а верх західної дільниці більш віддалений від центра. Перший восьмерик західної дільниці помітно ширший і нижчий першого восьмерика вівтаря. Так само різні відношення мас других восьмериків до перших у бабинця і вівтаря. Другий восьмерик вівтаря заважкий, він надто мало полегшує масу верху, позбавляє його стрункості.

З-під сучасних дахів на межі дільниць видно кінці старих довбаних риштаків-водозливів. Прямолінійні форми сучасних дахів і заломів, певно, відбивають форми первісних дерев’яних.

Ми вище вже зазначили деякі конструктивні особливості церкви сл. Смолянинової. Додамо ще декілька зауважень. Лицева сторона брусів зрубу обтесана недбало; стіни тут виглядають зовсім не так, як у церкві с. Пустовійтівки, наприклад[5]. Особливу увагу звертає на себе те, що майстер ніби не мав твердої упевненості в міцності конструкції верхів, які він будував. Зруби усіх восьмериків і першого залому вівтаря він «страхував» під час будови, врубаючи вподовж і впоперек сволоки, які по закінченні будування по обрубував врівень з стіною. Засобу зміцнення зрубів ригелями майстер, очевидно, не знав. Зруби стін і восьмериків у Смоляниновій нахилу всередину не мають.

Отже, церква у Смоляниновій, зберігаючи в загальних рисах зовнішній і внутрішній вигляд та конструктивні засоби лівобережних церков, разом з тим має ряд особливостей.

Аналіз обмірних креслеників також виявляє багато особливостей. Почнемо з аналізу побудови плану. Він складається з трьох чотирикутників. Якщо ми будемо аналізувати план виходячи з внутрішнього контуру (як то ми робили в усіх інших досліджених нами пам’ятках), то переконаємося, що жодна з відомих нам схем побудови тут непридатна. Аналізуючи план вівтаря, ми бачимо, що довжина його не дорівнює ширині, не є вона апофемою трикутника з стороною, що дорівнює ширині вівтаря. Ширина прямокутника бабинця дорівнює ширині вівтаря, але довжину бабинця не можна вивести ні з розмірів самого бабинця, ні з розмірів плану вівтаря чи центра. Отже, очевидно, розбивка плану проведена виходячи не з внутрішнього контуру. І дійсно, якщо взяти за основу побудови плану зовнішню ширину бабинця, то довжина бабинця (разом з східною його стіною) і ширина його будуть сторонами квадрату. Діагональ прямокутника, що дорівнює половині цього квадрата, дає довжину (зовнішню) центрального прямокутника. Ширина центрального прямокутника – діагональ квадрата з стороною = довжині того ж прямокутника. Вівтар має ширину таку ж, як і бабинець, а довжина його = третині довжини плану центра і бабинця, разом взятих. Як бачимо, в основу компонування плану церкви в Смоляниновій положено схему, якої в інших пам’ятках Лівобережжя ми не зустрінемо, хоч окремі приписи і тут такі ж, як і в інших будовах Лівобережжя.

Аналіз креслеників розрізів ускладнюється тим, що низ цегляний, а верхня частина їх дерев’яна. До того ж західна дільниця поділена на три поверхи і виконує потрійну функцію: бабинця, комори та дзвіниці; знизу в інтер’єрі західна дільниця відкрита лише на висоту мурованих стін.

Аналізуючи розрізи центральної дільниці, ми в структурі цього верху помічаємо доволі чітко виявлений поділ на компоненти по висоті. Так, висота стін четверика (цегляна кладка плюс зруб) дорівнює внутрішній довжині плану бабинця, взятій разом з товщею його східної грані. Висота дільниці до початку першого залому = внутрішній ширині плану дільниці. Висота дільниці до початку другого залому дорівнює довжині плану центра і бабинця, взятих разом. Висота верху з першого залому почавши = висоті четверика. Внутрішня висота центральної дільниці дорівнює сумі довжини і ширини плану дільниці.

У першого восьмерика центрального верху ширина – апофема рівностороннього трикутника з стороною = довжині восьмерика[6]. Висота першого восьмерика наближається до половини його довжини.

Перший залом центрального верху у подовжньому і поперечному розрізі дає трапецію. Заготовляючи на землі зруб цього залому, майстер користувався двома шаблонами-трапеціями. У трапеції, за допомогою яких складалися східна й західна грані першого залому, основа – довжина зрубу стін центра (вгорі), верхня грань = ½ діагоналі плану дерев’яного чотирикутника зрубу стін дільниці, висота разом з висотою першого восьмерики = ½ діагоналі плану бабинця. Південна і північна грані першого залому заготовлялись за допомогою шаблона-трапеції з основою – ширина чотирикутника зрубу стін дільниці, верхньою гранню = ½ діагоналі плану вівтаря, висотою – як у попереднього шаблона. Висота першого залому і першого восьмерика разом = ½ діагоналі плану бабинця.

У другого восьмерика довжина = ½ діагоналі плану четверика, ширина = ½ діагоналі плану вівтаря, або = апофемі рівностороннього трикутника з стороною = довжині другого восьмерика, а висота = ½ його ж довжини. Висота першого восьмерика, першого залому і другого восьмерика разом = довжині плану центра. Заготовляючи зруб другого залому, використали 2 шаблони-трапеції. При складанні східної і західної граней шаблон мав основу – довжину другого восьмерика (вгорі), верхню грань = ½ довжини плану вівтаря, висоту = 1/3 висоти другого восьмерика. При складанні південної і північної граней основа шаблона = ширині другого восьмерика (вгорі), верхня грань = висоті другого восьмерика, а висота – як у попереднього шаблона. Довжина третього восьмерика = ½ довжини плану вівтаря; ширина = висоті другого восьмерика, а висота = ½ ширини другого восьмерика. Третій залом заготовлявся з допомогою шаблона-трапеції, у якої основа – довжина третього восьмерика, верхня грань = довжині південної грані (вгорі) третього восьмерика. Висота третього залому і третього восьмерика разом = довжині третього восьмерика.

Ширина низенького (один вінець), глухого ліхтаря = ½ ширині третього восьмерика, а довжина = південній грані (вгорі) третього восьмерика. Висота верху центральної дільниці, починаючи з першого восьмерика і кінчаючи ліхтарем, дорівнює висоті дільниці від підлоги до початку першого залому, а також дорівнює ширині плану дільниці. Таким чином, верх центральної дільниці, поминувши ускладнення, викликані тим, що рублений верх має муровану основу, зведено в пропорціях і засобах складання компонентів, які різко не відрізняються від пропорцій і засобів побудови компонентів інших досліджених нами лівобережних церков.

Це саме можна сказати і про форми та пропорції верха західної дільниці. Висота стін цієї дільниці (мурованої й дерев’яної частин разом) до початку залому = ширині плану дільниці. У четверика стін бабинця довжина = довжині зрубу четверика центра.

Перший залом західної дільниці в розрізі має форму трапеції і становить низ рівностороннього трикутника. Це найвищий залом у цілій будові. Його висота викликана потребою прорубати в східній грані залома прохід на хори, відповідно до росту людини. Заготовляючи на землі зруб цього залому, використали шаблон-трапецію, у якої основа – довжина зрубу стін бабинця, верхня грань = довжині плану вівтаря, висота = 1/3 висоти мурованої частини західної стіни бабинця.

Перший восьмерик західної дільниці, його довжина, ширина й висота – повторюють повну довжину, повну ширину і висоту другого восьмерика центрального верху.

Другий залом західного верху заломлено під тими же кутами, що і другий залом центрального верху, але він вищий. Заготовляючи зруб другого залома, використали шаблон-трапецію, у якої основа – довжина першого восьмерика, верхня грань = повній довжині третього восьмерика центрального верху, висота другого залому і першого восьмерика західної дільниці = ½ довжини першого восьмерика центрального верху, а висота другого залому, першого восьмерика й першого залому разом = висоті мурованої стінки.

У другого восьмерика західної дільниці довжина = довжині третього восьмерика центрального верху; ширина другого восьмерика західної дільниці = ширині третього восьмерика центральної дільниці, і висота того ж другого восьмерика бабинця = висоті першого восьмерика тієї ж дільниці і дорівнює висоті другого восьмерика центрального верху. Другий восьмерик західної дільниці пристосовано під дзвіницю, і він має особливу конструкцію, продиктовану її функцією.

Завершується західна дільниця не заломом з плафоном, а відкритою конструкцією сволоків, стояка і підкосів, про що вже сказано вище. Третій залом має висоту = ½ довжини другого восьмерика.

Співвідношення восьмериків вівтаря випадає не лише з відомих нам на Лівобережжі схем, але різко розходиться з схемами компоновки верхів центра й західної дільниці самої Смолянинівської церкви.

Висота стін вівтаря дорівнює ширині його плану (як і у бабинці). Заготовляючи на землі зруб першого залому вівтаря, майстер використав шаблон-трапецію, у якої основа – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = ½ діагоналі плану вівтаря.

Висота першого залому вівтаря і висота стін разом = довжині чотиригранника плану центральної дільниці. Таким чином, перші восьмерики кожної дільниці починаються на різних висотах. Восьмерики центрального й західного верхів видовжені по осі схід–захід, тоді як восьмерик вівтаря має довжину й ширину однакові. Ширина першого восьмерика вівтаря = ширині першого восьмерика бабинця і другого – центра.

Перший восьмерик вівтаря має довжину = ½ діагоналі плану дільниці, а висоту = висоті першого восьмерика центрального верху. Розріз другого залому вівтаря вписується в рівносторонній трикутник. Апофема цього трикутника визначає висоту другого залому й другого восьмерика, разом взятих. При заготівлі зрубу другого залому вівтаря шаблон-трапеція мала основу – довжину першого восьмерика (вгорі), верхню грань = ½ довжини плану вівтаря і висоту = висоті першого залому вівтаря, а висота першого восьмерика і другого залому вівтаря разом = довжині першого восьмерика вівтаря. Ширина і довжина другого восьмерика вівтаря = ½ довжини чотиригранника зрубу дільниці, або довжині третього восьмерика центрального верху, а висота - висоті другого восьмерика бабинця. Другий восьмерик в інтер’єрі перекрито широким плафоном. Верхня частина верху вівтаря глуха і повторює контури і розміри завершення бабинця.

Усі зазначені нами вище особливості в композиції, формах і пропорціях Смолянинівської церкви[7] характеризують нашу пам’ятку як перехідну від слобожанського типу до типу донських церков[8].

Ніяких ремінісценцій класицистичних елементів в Смолянинівській церкві не помітно.