Будівельний матеріал. Урядові будівлі, за поодиноким виключенням, були дерев’яні. В описах майже завжди зазначається порода дерева, вжитого на будівлю. Найчастіше це була сосна^[1] (або «смолове» дерево^[2]). Рідше на будову йшли береза^[3], осика^[4], дуб^[5], вільха^[6], причому в Басані на сотенну канцелярію пішла сама береза, а в Городні на тюрму пішов самий дуб; в решті ж будов вжито мішане дерево: дуб, осику, березу й сосну (Мена – козача), сосну, березу, осику (Білоус – козача), березу й осику (Білоус – сіни й комора сотенної канцелярії), дерево смолове і осикове (Городня – караульня сотенної канцелярії). В других випадках опис породи дерева не називає, обмежуючись вказівкою: «будівля з різного дерева»^[7], «будівля з мішаного дерева»^[8] чи «будівля з простого дерева»^[9], «будова бревенна»^[10].

Обробка дерева. На будову йшли кругляки^[11], різане дерево^[12], пластини^[13], брус («з бруса різаного», «з брусся состоит», «будівля вся брусована»)^[14]. Різане дерево називалось «пиляним»^[15] чи «пиліованим»[16]. Дерево на будову вживали з околишніх лісів, а там, де його не вистачало, чи зовсім не було, користалися «плитовим лісом»^[17] чи «плитовим деревом»^[18], себто лісом, що сплавлявся по воді «плитами» (плотами). Одною з найбільших пристаней, де продавалося «плитове» дерево, а частина його перероблялася на дрань, був Новгород-Сіверський на Десні. Йшло на будову також тесане дерево^[19] («тіос»^[20]), «дерево обделаное тіосом»^[21]. Нарешті на будову стін часом вживали і тертиць.^[22]

Конструкція стін. В окремих випадках описи зазначають, що будівля поставлена уся відразу з однакового матеріалу в одному зв’язку і під одною кришею (сотенні канцелярії в Стольному, Березному, Кролевці, Ніжині – четвертополкова). В других будівлях – і таких, що ставилися зразу, і в таких, що згодом перебудовувалися чи добудовувалися, – в окремих частинах вживали різний матеріал. Так, в седнівській сотенній канцелярії урядові покої були збудовані з брусся, караульня виведена з пластин, а стіни між покоями і караульнею – з кругляка. Баришівська сотенна канцелярія збудована була з «тіосу» і кругляків. Хата-сторожка переяславської третєполкової сотенної канцелярії була збудована з дерева, а сіни і хижа при ній – з лози (плетені).

Майже всі урядові будівлі були рублені. Іноді вони будувалися в одному зв’язку, частіше ж – з окремих рублених кліток, сполучених сіньми «в шули». Як показують вміщені в Ділі описи й кресленики, зруби рубалися в «простий угол» (сотенна канцелярія в Слабині), з остатком (сотенні канцелярії в Корибутові, Мрині, Борисполі, Гоголеві та ін.) і в угол складний, без остатку (сотенні канцелярії в Переволочній, Іваниці, Козельці, полкова канцелярія в Прилуках та ін.). Про конструкцію складних углів Діло матеріалу не дає. Можна думати, що вони були такі самі, які вживалися і в монументальному будівництві ХVIII ст. В окремих рідких випадках на креслениках показано «підкосичі», що підтримували напуск стріхи на причілках (сотенна канцелярія в Кобижчі, магістрат в Острі), але звичайно в креслениках Діла підкосичі не зазначалися, хоч в таких будівлях, як сотенні канцелярії в Гоголеві, Борисполі та інших, підкосичі безперечно були.

Рублення як засіб будування було настільки загальновживаним, що про нього в описах Діла навіть рідко спеціально згадується^[23]. Частіш в описах відзначаються випадки, коли стіни (часто поруч із зрубом) частково або й цілком виводились в шули. Так, в описі білоусівської сотенної канцелярії зазначено, що контора була «в шулках з брусся соснового». Часом стіни сінечні між рубленими клітками закидалися в щули, або кругляком (седнівська сотенна канцелярія), або частіш тертицями (сотенні канцелярії на Новому Місті в Ніжині, в Нових Млинах, магістрат в Ніжині). В шули була прироблена комора в ніжинській четвертополковій канцелярії. В шули були збудовані: сарай ніжинського магістрату, конюшня в Великій Вісі, повітка в Волинці та огорожі дворів в Синявці, Коропі (ратуша), Переяславі (полкова канцелярія) та ін.

Внутрішні переборки в кімнатах робилися часом «в ставню», «ставнею», «всторч» з дошок. Такі внутрішні перегородки «в ставню» було зроблено в сотенних канцеляріях Виблів й Слабина. В Нових Млинах «ставнею» було відгорожено прикоморок, а в золотоніській сотенній канцелярії – чуланчик. В сотенній канцелярії в с. Вересочі «дошками всторч обставлені» були з одного боку сіни.

В описах будівель в Ділі ніде не говориться про обмазку глиною й побілку стін. Між тим кресленики і поодинокі схеми фасадів свідчать, що урядові будівлі очевидячки з окола обов’язково обмазувались глиною й білилися^[24]. Тільки в одному випадку, як показує кресленик прилуцької ратуші, – ліве крило будівлі з сіньми було обмазане і побілене, а рублена караульна з окола була не обмазана (рис. 20).

Висоту зрубів зовні (від землі до криші) чи стін (від підлоги до потолка) всередині дають описи деяких будов Діла. Частину розмірів ми беремо з креслеників і схем.

Зруби бідніших сільських сотенних канцелярій та хат-караулень були невисокі, від 3 арш. до 3 арш. 8 верш.^[25], а як виключення зруби мали іноді висоту й меншу 3 арш.^[26] В більших селах і містечках зруби урядових установ мали висоту вже від 3 1/2 до 4^[27] 4, а то й до 5 арш.^[28], але дуже рідко більше.^[29]

В окремих випадках (сотенні канцелярії в Жоравці, Монастирищі, Борисполі, Гоголеві) висота зрубу (як і в хатах «класичного» типу ХІХ віку) дорівнює половині довжини причілка будови.

Дерев’яна підлога («міст»^[30], «поміст»^[31], «пол»^[32], «нижній пол»^[33], «потолок нижній»^[34]) очевидно не була необхідною приналежністю значного числа урядових будинків. В описах Діла ми знаходимо вказівки, що дерев’яні підлоги були в таких сотенних канцеляріях: Березного, Стольного, Синявки, Слабина, Любеча, Вересочі, Великої Вісі, Салтикової Дівиці. Інші ж описи зазначають, що не було підлог в сотенних канцеляріях Сосниці, Волинки, Білоуса, Бахмача, Нових Млинів, Седнева, Городні, Чернігова, Виблів, Шаповалівки, Веркиївки, Прохорів, Івангорода. Про інші будівлі – чи були в них підлоги – відомостей в Ділі немає. Підлоги в будівлях мостилися різаними дошками^[35].

Стеля («потолок»^[36], «потолки верхні»^[37]) обов’язково перекривала всі покої, за виключенням сіней, що часто і не мали стелі^[38]. 3 жилих будівель не мали стелі (була «не пристелена») лише караульня слабинської сотенної канцелярії, бо вона була ще недобудована. Як зазначають описи Діла, стелі звичайно були «рівні»^[39] і слалися вони «на трамах»^[40] чи на «трамках»^[41], і тільки чорні^[42] чи курні^[43] хата перекривалися горбистою стелею^[44].

Потолки клалися з «дощок різаних соснових»[45] чи «смолових»[46].

Про двері в описах відомостей мало. Навіть розміри їх не зазначаються. Наскільки можна судити по кресленикам, відношення висоти до ширини дверей, як і в хатах XIX віку, дорівнювало 2 : 1 або близьке до нього. Кресленики й схеми всюди показують форму одвірків чотирикутну, і тільки двері коропської сотенної канцелярії мають форму шестигранну, себто чотирикутника зі зрізаними верхніми кутами (рис. 56). Вхідні надвірні двері конотопської сотенної канцелярії мають вгорі заокруглення (рис. 49). В ряді будов кресленики зазначають високі пороги вхідних надвірних дверей[47]. В сотенній канцелярії Білоуса всі п’ятеро дверей та у Великій Вісі сінечні двері були на дерев’яних п’ятниках. В сотенних канцелярія Седнева, Городні, Великої Вісі (крім сінечних) двері були на «завісах залізних і круччах».

Про вікна в Ділі відомостей більше, ніж про двері. В описах сотенної канцелярії Нових Млинів та коропської ратуші подано розміри вікон[48]. Ці розміри показують, що висота вікон до їх ширини наближалась до відношення 2 : 1 і 3 : 2. Кресленики та схеми дають уявлення про місця, де прорізані вікна в зрубах, про розміри вікон, про форму віконних просвітів й «окончин»[49], рам чи «оболончин»[50] і, нарешті, про форму шибок у вікнах. Але на схемах вікна не всюди нарисовано правильно. Так, на схемі фасаду коропської сотенної канцелярії вікна нарисовано безперечно завеликі і розміщено їх надто високо, а на схемі фасаду сотенної канцелярії в Конотопі вікна занадто малі і нарисовані вони надто низько. В сотенних канцеляріях Борисполя, Остра, Гоголева та ін. вікна, як і в «класичного» типу хатах XIX віку, виймають середню третину висоти зрубу. Нерідко вікна в урядових будівлях ХVIIІ ст. прорізалися – також як у хатах того ж «класичного» типу ХІХ ст. – на відстані рівній ширині вікна від кутка зрубу[51]. По формі віконні просвіти були: квадратові[52], волокові[53] (їх подибуємо не тільки в чорних, але і білих хатах), прямокутні – з відношенням вишини до ширини 2 : 1[54], 3 : 2[55], 4 : 3. В ряді будов пара прямокутних вікон в одній з кімнат здвоюється[56]. В козелецькій сотенній канцелярії та магістраті, в сотенній канцелярії Івангорода (крім караульні) верхи прямокутних вікон заокруглені.

Зрідка вікна прорізалися і в сінях. В короповській ратуші, наприклад, було віконце в сінях такого ж розміру, як і в хаті (рис. 57). В прилуцькій ратуші в сінях обабіч дверей було двоє невеличких круглих віконечок. Точнісінько такі ж круглі маленькі віконця були в заміряній нами старовинній хаті в Коропі. Описи Діла зазначають, що і в других будівлях[57] в сінях теж були маленькі віконця, але якої форми і де вони прорізалися, не сказано.

Вікна звичайно були без віконниць. Ні на креслениках та схемах фасадів їх не бачимо, ні в описах будівель їх не зустрічаємо. Між тим «Опись дворам... чем владел гетман Д. Апостол по гетьманству» 1734 року зазначала, що в будівлях вікна часто мали «ставні», «затвори», «затворні», «притвори» на залізних завісах та крючках з завертками залізними[58].

Описи Діла та схеми фасадів в окремих випадках зазначають форму шибок у вікнах. Так, вікна в сотенних канцеляріях Борзни, Конотопа, Переволочної, Нових Млинів та частина вікон прилуцької полкової канцелярії, коропської ратуші, коропської сотенної канцелярії були з «оболонок» (в рамах «простого стекла круглими шибками», «стекла простого круглого»). Опис городницької сотенної канцелярії згадує про «оболончини болшие на завесах железных», себто і тут вікна були з оболонок. Друга частина вікон коропської сотенної канцелярії, коропської ратуші, прилуцької полкової канцелярії, а також усі вікна суда земського в Іваниці, прилуцької ратуші, прилуцького суду земського була або зашклена «стеклом аркушевим простим»[59] або «аркушевим стеклом білої води».

Багато дечого з будівництва ХVIII ст. пережило без змін увесь XIX і початок XX ст., але оболонки і в монументальній, і в житловій архітектурі в середині XIX ст. зникають разом з гутами, що їх виробляли. Та і самі вікна: їх число, розмір, конструкція, форми – з усіх компонентів житла зазнали на протязі XIX ст. чи не найбільших змін.

Груби й печі. В Ділі в описах урядових будов знаходимо вказівки на те, чим вони огрівалися, іноді зазначалися розміри печей чи груб, вказувалося, з чого вони були зроблені, де стояли, звідки палилися і т. ін. Урядові будови найчастіше огрівалися кахляними грубами чи печами. Кахлі вживалися або зелені (полив’яні), або білі чи прості (без поливи). В описах вживалися назви: «піч зелена кахляна»[60], «піч (чи груба) кахоль зелених»[61], «кахльова зелена»[62], «зелена»[63], а в інших: «піч білих кахоль»[64], «кахліова біла»[65], «піч біла з простих кахоль»[66], «груба простих білих кахоль»[67], «піч з простих кахель»[68], часом в описанні зазначалося, що піч була «кахльоа», без вказівки, з яких кахоль[69], або опис обмежувався одною згадкою, що в покої була «груба»[70], не кажучи, з чого вона була зроблена.

В караульнях частіше була «вариста піч» [71] чи «проста і вариста піч»[72]. В окремих випадках вариста піч була з грубою[73]. Нерідко караульні топилися по-чорному, і в описах або прямо зазначається: «піч чорна вариста»[74], або говориться, що хата була чорна[75] чи курна[76]. Треба пам’ятати, що чорні хати на Чернігівщині навіть в першій половині ХІХ ст. були дуже поширені. За статистичними відомостями тільки в селах «государственных крестьян» в 40-х роках ХІХ ст. в Чернігівській губернії було 23 000 курних хат[77].

Як показують плани і схеми і говорять описи, груби намагалися ставити так, щоб палити їх можна було з сіней[78].

В окремих випадках в описах Діло дає розміри груб[79]. На планах-креслениках, а часом і на схемах зазначаються місце і розмір (поземний) груби чи печі[80]. На схемах планів місце печі позначається то чотирикутничком, часом з написом в ньому: «піч»[81], «груба»[82], то дужками[83].

Дим на двір виводився двома засобами: або цегляним комином безпосередньо від груби (чи печі) через стелю і дах[84], або спочатку «прогоном»[85] виводився через каглу в сіни, а вже з сіней виходив на двір через сінечний комин – найчастіш плетений лісяний[86], а іноді і цегляний[87]. В одних будовах комин у сінях виплітався тільки до кагли[88], в других він спускався до сінечної підлоги, утворюючи бовдур[89].

Димарі  робилися, як показують кресленики і схеми, лісяні плетені[90] або дощані[91], в більших будовах – цегляні[92] Форма димарів – проста, часто вони були з дашками[93].

На деяких креслениках не показано димарів[94]. Можливо, що їх забули викреслити. Окремо поміж ними стоїть кресленик фасаду сотенної канцелярії в Гоголеві. Тут можливо, що димаря й не було, а на причілках даху були димними, і дим, як то в деяких будовах і в XIX столітті, з сіней виходив на горище, а звідти вже через димники на двір.

Про обстановку покоїв урядових установ по описам Діла судити трудно, наскільки рідко і скупо про це в них говориться[95].

Необхідною приналежністю кожної урядової установи був стіл. В конторі сотенної канцелярії в Городні було два столи, одним з них «під червоним сукном»; в конторі чернігівської сотенної канцелярії стіл був «під старим ветхим сукном»; в конторі ропської сотенної канцелярії в с. Велика Вісь один з столів був пофарбований. В лругих сотенних канцеляріях описи зазначають: «білий, великий, простої роботи» – в канцелярії сотенній в Городні, «великий білий простої роботи» – в канцелярії сотенній в Великій Вісі, чи просто – стіл[96].

Сиділи урядовці звичайно на лавах[97], що були їм «во место стуллев», як зазначає опис березнянської сотенної канцеляріі. В трьох сотенних канцеляріях крім лав згадуються в описах ще «услон» (Березна – прихожа сотенної канцелярії), «ослон» (в конторах сотенних канцелярій Чернігова та Білоуса). І тільки в конторі чернігівської сотенної канцелярії опис зазначає крім лав і ослона один «стулець».

Сіни – необхідна і неодмінна частина кожної урядової установи. Функція їх у всіх будівлях – одна й та сама, а форма, розмір, місце в композиції плану, матеріал, з якого сіни будувалися, різні.

В одних будівлях сіни були в одному зв’язку з усіма іншими покоями і будувалися з того ж матеріалу, що й інші покої, і звичайно в зруб[98]. В других – сіни заповнювали відстань між клітками – зрубами покоїв, і в таких випадках найчастіше їх надвірні стіни закладалися в шули дрібнішим за зруб деревом, часто кругляком або тертицями[99]; в описах занотовано і такі будівлі, де сіни (разом з хижою) були виплетені з хворосту[100].

В одних будівлях сіни мали міст і стелю[101], в других – була тільки стеля, а помосту не було[102], і, нарешті, треті були без «верхніх і нижніх потолків»[103].У прямокутних видовжених будівлях сіни, рівні шириною будівлі, займали часто геометричний центр композиції плану[104], в других вони були зміщені від центру то вліво, то вправо[105], а в третіх – сіни містилися скраю прямокутника будови на причілку[106]. В будівлях, де план наближався до квадрату, або там, де покої і при видовженому плані розміщалися одним рядом до улиці, а другим на задвірок, або, нарешті, в будівлях з великим числом покоїв сіни розміщалися там, де їм найзручніше було виконувати свої функції[107]. У великих будинках сіней було двоє або й більше. І по плану сіни були ріжні. Не кажучи вже про рідкі випадки, коли у величезних по розміру сінях всередині виділялась то хата[108], то комора[109], сіни були то квадратові[110], то чотирикутні вузькі[111], а часом широкі настільки, що їх чільна стіна була навіть довша за причілок будівлі[112], були сіни менші розміром за покої і більші за них.

Часто сіни в урядових будівлях, як і в селянських хатах, були прохідні, тобто мали одні двері «вхожі» і другі – «вихожі», найчастіш одні проти других[113] і більш-менш посередині стіни. В окремих випадках сінечні двері прорізалися або не посередині стіни[114], або одні не проти других[115]. В будовах квадратового плану сіни містилися в одному з кутків, і тоді часом вони мало двоє «вхожих» дверей (Козелець – суд земський, рис. 4). В сіни намагалися по змозі виводити топки груб покоїв, і тут же містилися комини[116]. В рідких випадках в сінях були невеличкі віконця[117] – одно або двоє, іноді круглої форми[118].

В тих випадках, коли на горищі була мансарда, сходи на горище вели також з сіней[119].

Рундуки й ганки. Коли підвалини будівлі лежали низько, просто на землі, в сіни входили, тільки переступивши – звичайно високий – поріг[120]. В інших будівлях, де підвалини лежали на стоянах, в сіни попадали через рундук[121]. Рундуком звали поміст перед сінечними дверими з одною чи кількома приступочками[122]. В деяких будинках було два[123], а то й три рундуки[124]. Звичайно рундук був відкритий і не мав над собою криші, але в окремих випадках, як зазначають описи будівель Діла, рундук був «накритий» (Переяслав – магістрат), або «с кришкою» (Городня – сотенна канцелярія), або «с полом і потолком» (Вересоч – сотенна канцелярія). Про рундук любецької сотенної канцелярії в описі сказано, що він був «критий дранню, на 4 стовпчиках». Рундук Прилуцької полкової канцелярії, як показує кресленик в Ділі, був просторий, широкий на всі сіни і теж критий. Спереду стелю цього рундука підтримували чотири стовпчики. Стеля рундука була пласка. Вгорі рундук був обнесений поручами і служив балконом для мансарди.

В заможніших установах рундуки обводилися з боків ганками (балясинами). В таких випадках уся така споруда звалася «ганки» чи «ганок». Такі ганки можна бачити на кресленикові київської полкової канцелярії в Козельці (верхній поверх). Сказати, як виглядали ганки сотенної канцелярії в Оленівці, суда земського в Батурині, полкової канцелярії в Прилуках, схеми будівель матеріалу не дають. Часом ганками описи чи схеми зовуть закритий рундук (сотенні канцелярії Конотопа, Вороніжа). Ганком можна назвати рундук на 4 стовпчиках з фронтоном дому полкової артилерії в Козельці. Судячи по кресленику, ганок був до половини висоти з боків загороджений і, певно, мав, як то можна бачити ще й тепер в старих хатах, лавочки для сидіння. Як показують кресленики й схеми дому полкової артилерії в Козельці, сотенних канцелярій в Конотопі, Оленівці, суду земського в Батурині, ганки мали з чола фронтони і перекривалися двоспадистими дашками. В Конотопі верх криші ганку сягав до стріхи будови, а в Козельці висота ганку була рівна висоті хати, а верх криші ганку досягав пояска «підперезаної» хати. В окремих випадках будинок мав ганок і при ньому ще й рундук (Оленівка – сотенна канцелярія, рис. 34).

Піддашки. Крім ганків фасади деяких будов оживляли піддашки («піддашшя», «подташшє»). В стародубівській полковій канцелярії піддашок йшов вподовж всього південного чола, захищаючи важливіші урядові покої від перегріву сонцем в дні літньої спеки (рис. 41). Піддашок був, мабуть, неглибокий (ширину його на схемі кресленику не показано). Чим підтримувався напуск криші, з певністю сказати не можна, у всякому разі стовпчики на схемі не зазначені, отже, можна думати, що він підтримувався підкосичами. В моровській сотенній канцелярії піддашок шириною коло двох аршин йшов вподовж одного з причілків (рис. 13). Винос криші над піддашком тут підтримувався трьома стовпчиками[125]. В Іваниці в земському суді піддашок займав приблизно середню третину довжини тилового фасаду, а шириною дорівнював ширині покоїв того ряду, до якого він тулився[126]. Криша й тут над піддашком підтримувалася чотирма стовпчиками (рис. 19).

В ніжинській четвертополковій сотенній канцелярії – будові з квадратовим планом – піддашок містився в тій чверті, де були сіни й комірка. Він утворився за рахунок укорочення супроти сусідньої контори довжини сіней й комірки приблизно на півметра, що й визначило ширину піддашку, а довжина його дорівнювала ширині сіней і комірки разом взятим. Кришу над піддашшям, як показує схема плану, підтримували стовпчики. З піддашка тут виходили на рундук, а вже з рундука – на землю (рис. 32).

В конотопській сотенній канцелярії, як показує схема фасаду (рис. 49), піддашок йшов вподовж правої частини чола будівлі, вподовж чола канцелярії й присудственної. Поміст піддашка був піднятий над рівнем землі. Кришу над піддашком підтримували чотири стовпчики.

Стара частина сотенної канцелярії в Острі мала два піддашка, по одному для кожного з двох покоїв (рис. 9). Один з піддашків виходив на чоло й причілок, другий – на тил і другий причілок. Поміст першого піддашка був піднятий над рівнем землі. Навіс криші над ним підтримували чотири стовпчики. Між стовпчиками були перекинуті дерев’яні рублені «арочки»[127]. Над другим піддашком навіс криші підтримували теж чотири стовпчики. Чи були й тут «арочки»? На це питання кресленик відповіді не дає.

Найбільш в Ділі занотовано будов, де піддашок займає не всю довжину, але частину (половину або третину) чола, а на один з причілків піддашок виходив своєю вузькою стороною. Так, в сотенних канцеляріях в Бахмачі та Оленівці (рис. 34), в караульній ніжинського магістрату частина будівлі по один бік сіней коротша (по причілку) за другу, ту, що по другий бік сіней. Таким чином, тут утворювався невеликий піддашок. На схемі сотенної канцелярії в Оленівці зазначено, що навіс криші над піддашком підтримували стовпчики[128].

Призьби. На креслениках й схемах деяких урядових установ показано, що вони мали призьби. Призьба мала практичне значення (захищала від холоду та вологи підвалини та нижні вінці зруба стін) і художнє – як елемент ритмового оформлення чола будівлі.

На схемі фасаду прилуцької полкової канцелярії (рис. 17) ми бачимо призьбу з дошок в шулки вподовж усього чола. На фасаді прилуцької ратуші показано таку ж призьбу з дошок у шулки, але тільки при прихожій та конторі; комора ж призьби не мала.

В сотенних канцеляріях в Жоравці (рис. 25), Переволочній (рис. 23) та Корибутові (рис. 21) призьба була плетена з лози і ми бачимо її при всіх жилих покоях. Були призьби ще в сотенних канцеляріях Остра (рис. 9), Кобижчі (рис. 12), Борисполя (рис. 11), Коропа (рис. 56) та в земському суді в Острі (рис. 7), ратуші в Прилуках (рис. 20) – також при всіх теплих жилих покоях. В сотенній канцелярії в Конотопі на схемі фасаду призьба показана тільки там, де був піддашок (рис. 49), а в сотенній канцелярії в Гоголеві (рис. 10) тільки в лівій частині. З чого була зроблена призьба у щойно названих будівля Остра, Кобижчі, Борисполя, Коропа, Конотопа й Гоголева, кресленики ясної відповіді не дають.

Криші. Про конструкцію криш будинків урядових установ Діло відомостей дає мало. Більше знаходимо в описах Діла даних про матеріал, яким вкривали будівлі. В районах, багатих лісом (переважно на півночі), на криші будівель заможніших установ йшла «дрань» («діор») – колоті дошки[129]. В описах будов Діла зустрінемо такі назви криші: «кришка із драні»[130], «простая драная»[131], «покрито дранню» (або «діором»), «кришка деревяная»[132]. Описи зазначають також, що дрань вживали довжиною в півтори сажені[133] і схили були вишиною в дві[134] чи навіть три[135] драниці.

Про конструкцію драних криш описи в окремих випадках зазначають: «в лотоки»[136], «в лотоках»[137]. В таких кришах нижні краї драниць входили у видовбаний в деревині паз («лоток»). Там, де сходилися верхні краї драниць обох схилів, вподовж криші зверху клалася видовбана знизу деревина – «жолоб»; про це прямо говорить опис мглинської сотенної канцелярії: «кришка простая драная в лотоки під жолоб».

Драні криші часто мали два схили, як то показують схеми[138]. Причілки криш в таких будівлях були або закриті[139], або відкриті. Конструкція криш з відкритими причілками в описах має назву «під столець»[140]. Такі двосхилі криші «в лотоки», «під жолоб», «під столець» нам довелося бачити в старовинної будови хатах на Волинському Поліссі. Оскільки на Поліссі найдовше зберігалися і старовинні конструктивні засоби будування, і архаїчні форми, то не буде натяжкою припустити, що конструкція «драних криш в лотоки», «під столець», а також конструкція криш з рубленими щитами на причілках північної Гетьманщини в основному були схожі з польськими конструкціями.

Треба підкреслити той факт, що поліське будівництво (житло й господарські будівлі) в цілому являється реліктом, що характеризує найстарішу відому нам фазу в розвитку будівництва на Україні, якої вже в ХVIII ст. тільки слабі сліди можемо помітити в північній лісовій частині України і від якої в будівництві лісостепової смуги, а тим більше степової не залишилося й найменшого сліду. Ця поліська фаза нашого будівництва є не тільки найстаршою, але вона виявляє також найбільше спільних рис з північним російським та білоруським будівництвом і свідчить про єдиний корінь будівництва цих трьох братніх народів. Будівництво лісостепових районів України характеризує новішу, порівнюючи з Поліссям, значно відмінну від неї фазу в розвитку будівництва і в першу чергу житла. Найновішою фазою є будівництво (житло) південних степових районів України. Повільна зміна цих фаз та переходові форми й обумовили багатство й різноманітність типів українського житла на широких просторах України.

Дранню покривали криші не тільки на два схили, а й на чотири[141]. В таких випадках конструкція криш, очевидно, складалася з крокв і лат. Пришивалися драниці до лат або дерев’яними, або залізними цвяхами: «под деревяной гвозд»[142], «под железной гвозд»[143]. Обветшалі криші з драні, якщо не вистачало коштів на заміну новою дранню, покривали поверх часом соломою[144] або очеретом[145]. Вживалася на покрівлю і шальовка: ратуша в Коропі була «покрита шиліованем под железной гвозд»[146]. Бідніші будови вкривали соломою[147] або (рідше) очеретом[148]. Тут конструкція криш певно складалася з кроков, зтягнутих бантинами, й лат. Місцями зберігався ще архаїчний засіб покривати кришу землею[149]. До наших часів засіб крити будівлю землею зберігся тільки в кузнях. Батуринські будівлі під земляною кришею, як і сучасні нам кузні, мали поміж усіма будовами найменш прикрі схили криші, і висота її ледве сягала двох аршинів. Земляну кришу батуринських будов певно, як і в сучасних кузнях, на причілках підтримували рублені трикутні щити-фронтони.

Подає також Діло деякі відомості і про криші господарських будов – амбарів, сараїв, конюшень, повіток. Конструкція стін господарчих будівель не відрізнялася від конструкцій стін житлових. Стіни господарчих будов ставилися з різаних соснових пластин (Велика Вісь – амбар), з брусся соснового (Седнів – амбар), з кругляка (Слабин – сарай), з дрібного дерева (Велика Вісь – конюшня), і були стіни або рублені в угол (Седнів – сарай) чи простий угол (Слабин – сарай), або в шули (Велика Вісь – конюшня, Волинка – повітка). Часто стіни були плетені з лози (сараї в Синявці, Великій Вісі, Мені, повітка в Мені). Часом з чотирьох стін «закидалися» круглим деревом тільки дві (Волинка – повітка) або стін і зовсім не було і криша трималася на самих присошках (сараї в Білоусі, Городні). Конструкція ж криш господарських будівель, навпаки, була часто відмінна від конструкції криш житлових будівель. Так було у ХVIII ст., такий же стан залишився і в ХІХ ст. та на початку XX ст. Найчастіш найвищу частину криші господарської будівлі, гребінь її тримали високі міцні, звичайно дубові (Слабин – сарай), вкопані в землю сохи. На сохах лежав сволок; нижня частина криші спиралася на сволочки, що їх підтримували дрібніші і в кілька раз нижчі за сохи присішки. За верхній сволок чіплялися («затягалися» – Велика Вісь, сарай) парами «круччя» (Велика Вісь – сарай) чи «ключиці» (Білоус – сарай), що нижніми кінцями лежали на ощепині присошків. Круччя чи ключиці – це жертки довгі («всякая ключиця по 2 сажені» – Білоус, сарай), нетовсті, «дерева разного, як то березового, осикового, олхового й соснового» (Білоус – сарай), і чіплялися вони за сволок або природною ключкою, або, коли її не було, на одному (товщому) кінці жертини провірчували дірку і в неї забивали кілок («циналь») і таким чином заміняли природний сучок кілком. Ключиці (круччя) клали густо; так, на кришу сараю в Білоусі було положеено 44 ключиці. Ключиці на кришах господарських будівель виконували ту ж функцію, що в жилих будівлях несли крокви. Крилися господарчі будівлі найчастіш соломою (Велика Вісь – конюшня, Синявка, Сосниця, Седнів, Слабин, Мена – сараї, Волинка, Мена – повітки). Амбари ж (Велика Вісь, Седнів), а в окремих випадках сараї (Городня) крилися й дранню «під дерев’яний гвозд», і ці будови, треба думати, мали конструкцію криші таку ж, як і житлові будівлі; тим більш, що амбар у Великій Вісі, як і житлова будівля, мав міст і потолок.

Про форму криш описи Діла нічого не говорять, але дещо дають кресленики та схеми. З них ми довідуємося, що одні криші («кришка», «кровля») були на два схили[150]. Це переважно драні криші і майже усі в північних районах України. В другій, більш численній, групі будівель криші – і драні, і солом’яні – були на чотири схили[151]. Схили одних – і солом’яних, і драних – криш були рівні[152], в других – виключно драних – дахи були з пояском («підперезані»), з переломом[153], причому частіш кут залому верхньої частини був крутішим за кут залому нижньої частини криші[154]. Криші, крім димарів, зрідка оживляли слуховики[155]. Деякі будови, як ми вже зазначали, не мали димарів, і їх функцію виконували «димними» – незашиті верхи фронтонів причілку криші[156].

Складнішої форми набирає криша в тих випадках, коли план будови має чи то форму «глаголя»[157], чи то до чотирикутника додавались тої чи іншої форми «виступні» покої[158].

Складну, відносно, форму криші мав стародубівський земський суд (рис. 29), де коротка нижня частина була круто заломлена на чотири схили, а високу верхню частину утворювали два навхрест пересічені намети[159].

Своєрідні властивості мали криші ще кількох будов. В погарській сотенній канцелярії (рис. 50) сама будова була вкрита драною, дуже високою, стрімкою «підперезаною кришею на чотири схили, а «виступна» в плані контора була покрита окремою, наполовину нижчою, пірамідоподібною п’ятисхилою кришею, що своєю тиловою стороною зросталася з високою кришею основної будови. Над верхнім зовнішнім краєм криші контори підносився шпиль. На верх шпиля була насаджена – певно кольорова полив’яна глиняна гончарної роботи або шкляна (гутної роботи) – «кулька»[160]. На жаль, відомостей про те, яку форму мали криші на інших будовах з «виступними покоями», Діло не зберегло.

Коропська ратуша (рис. 57) за зразком мурованих ратуш великих міст, де над центром головного фасаду підносилася висока вежа[161], теж мала над кришею чотирикутний «чердак» з двома вікнами. Хвилястого профілю криша чердака була вкрита «шилованьем», і закінчувалася вона вгорі шпилем з прапорцем.

Прилуцька полкова канцелярія (рис. 17) мала над сіньми мансарду. Чільна надвірна стіна мансарди, як показує кресленик, мала двоє вікон і між ними двері, якими виходили з мансарди на балкон, обнесений поручами. Двоспадиста криша з фронтоном мансарди врізалася в кришу основної частини будівлі. Таким чином, мансарда ускладняла і збагачувала форму й силует криші цілої будови. Як виглядала криша другого, тильного, фасаду, Діло даних не дає. Але на плані показано і з тилу просторі ганки, отже, можливо, що мансарда відкривалася і на тильний фасад[162].

Вишина криш в урядових будівлях – і абсолютна, і відносна до висоти зрубів – була різна, від двох до дев’яти аршин. Так, криша караульні при сотенній канцелярії в Батурині мала висоту усього два аршини (при вишині зрубу 3 арш. 7 верш.), себто була трохи більша половини висоти зрубу. В других будовах висота криші дорівнювала висоті зрубу (суд земський в Прилуках, сотенна канцелярія в Мрині, шинок в Городні), а в деяких будовах криша була вища за зруб, дорівнювала часом 1 1/2 вишини зрубу і досягала в солом’яних кришах 6 1/2 арш. вишини. В будівлях під дранню криші були ще вищими й крутішими. В любецькій сотенній канцелярії на схил укладали по дві, а у виблянській сотенній канцелярії навіть по три півторасаженних драниць. В чернігівській сотенній канцелярії криша мала висоту три сажні.

В описах деяких будов подано загальний розмір вишини будови. Так, наприклад, ніжинська новоміська сотенна канцелярія від землі з кришею разом мала вишину 11 арш. 12 верш, що означає, що криша була високою і мала більше як шість аршин вишини.

Для проведення ширшого аналізу криш урядових будов ХVIII ст. матеріал в Ділі, на жаль, недостатній і по кількості, і по якості.

Треба сказати, що на протязі другої половини ХVIII ст. й XIX ст. х усіх компонентів чи не найбільше змін у вигляді будов, крім вікон, зазнала саме криша.

Нижче ми наводимо, складену нами табличку, де показано в графі 1-й висоту криші, в графі 2-й – висоту зрубу, в графі 3-й – кут, під яким заломлено лівий причілок, в графі 4-й – кут, під яким заломлено правий причілок. Коли криша «підперезана», то в графах 3-й і 4-й дано по два кути залому: перший – кут залому нижньої частини криші, другий – кут залому верхньої частини.

*На поперечному перекрої кут при вершині дорівнює 84°, а бокові – по 48°.