ОзОзнайомимось тепер з графічною мовою креслеників та схем, уміщених у Ділі. Як ми вже говорили, для 16 пам’яток кресленики виконано фахівцями-архітекторами. Але значно більша кількість схем планів та фасадів виконана урядовцями. Ці схеми дають уявлення про рівень графічної грамотності урядовців полкових і сотенних установ, про засоби, зовнішню форму – графічну мову, якою користалися ці урядовці, складаючи свої кресленики-схеми планів, а часом і фасадів чи перекроїв будівель.

Плани і фасади урядових будівель Київського полку виконані невідомими нам поки що на ймення архітекторами. Це будуть: плани й фасади київської полкової канцелярії в Козельці (рис. 2), сотенної козелецької канцелярії (рис. 5), дому артилерії полкової (рис. 6), суду земського козелецького (рис. 4), магістрату козелецького (рис. 3), остерського сотенного правління (рис. 9), остерського магістрату (рис. 8), остерського суду земського (рис. 7), сотенних канцелярій – носівської (рис. 16), кобижчанської (рис. 12), бориспільської (рис. 11), моровської (рис. 13), гоголівської (рис. 10), мринської (рис. 15) та олишівської (рис. 14)^[1]. Кресленики ці (плани та фасади) виконано спочатку олівцем, а пізніше наведено тушшю, виконано в масштабі (сажні, аршини). На планах призначення окремих покоїв нічим не позначено. Зовнішній вигляд, умовна мова цих креслеників не різняться від наших сучасних^[2]. На планах товщину стін дано густою заливкою між двома рівнобіжними рисами, що дають зовнішній і внутрішній контури стін. На місцях, де двері, лінії контурів стін і заливка перериваються, а де вікна – лінії контурів стін зберігаються, але без заливки. Печі й груби на планах показано так: дано лінією прямокутний контур їх, перекреслений навхрест двома діагоналями; топка позначена дужками. До кожного кресленика додано масштаб.

На фасадах контури стін, даху, дверей і вікон викреслено тонкою лінією.

Група креслеників будівель Прилуцького полку (рис. 17–25)^[3] виконана з великою сумлінністю одним невідомим нам графічно досвідченим фахівцем. Для кожної будівлі в Ділі маємо план, фасад, масштаб. На планах будівель Прилуцького полку, як і на планах майже всіх будівель інших полків (за винятком будівель Київського полку), у Ділі словами позначено призначення покоїв: сіни, прихожа, присудственна... Товщина стін на планах будівель Прилуцького полку дана густою заливкою між двома рівнобіжними рисками. На місцях, де двері й вікна, залишається на плані лише одна лінія контуру стіни, заливки тут немає і просвіти вікон і дверей позначені двома короткими поперечними рисками, що перетинають контурну лінію стін.

Печі, груби, піддашки і ганки залито всередині контуру ріденько розведеним чорнилом. Топки позначено дужками. Отже, умовна мова планів будівель Прилуцького полку теж нічим не різниться від сучасної нам. Цього не можна сказати про кресленики фасадів. Тут уже є відміни. На фасадах контури стін, покрівлі, дверей, вікон дано досить жирною лінією. Просвіти вікон і дверей залито ріденько розведеним чорнилом; на фасадах іваницького земського суду (рис. 19), прилуцьких – полкової канцелярії (рис. 17), земського суду (рис. 18), ратуші (рис. 20); переволочанської сотенної канцелярії (рис. 23) нарисовано також форму віконних переплетень і хрестовин, показано, де вставлено круглі оболонки, а де аркушеве скло.

Ганочки на фасадах дано не в ортогональній проекції, а показано їх в плані, так, ніби кресляр увесь фасад бачить спереду, а ганок – зверху.

Покрівлі найчастіше заштриховані широкими мазками пензлика розведеним чорнилом, іноді штрихування заміняється майже суцільною заливкою. На деяких фасадах відтушовано тінь від стріхи на стіні. Себто на всіх фасадах помітно, що майстер намагається введенням елементів світлотіні надати кресленикам вигляду перспективного рисунка. Ще дужче виявлено намагання наблизити ортогональний кресленик фасаду до перспективного рисунка на фасаді прилуцької полкової канцелярії (рис. 17), де на ортогональному кресленикові фасаду дано перспективу рундука й перспективу причілкової стіни задньої лівої прибудови.

Графічно грамотно виконано також план сотенної воронізької канцелярії (Ніжинського полку), викреслений у масштабі (рис. 27). Зовнішній і внутрішній контури стін і тут дано двома рівнобіжними лініями. Товща стін показана заливкою. На місці дверей – лінії й заливка перериваються. Вікна на плані зовсім не позначено. Хто був автором кресленика – невідомо.

Складніше справа з креслениками інших будівель. Сотник березинський Сахновський провів обміри і виконав кресленики планів та склав описи сотенних канцелярій в Березному, Стольному та Синявці. До кожного плану додано масштаб^[4]. Покої позначено латинськими літерами. Це свідчить про те, що Сахновський навчався в Київській Академії або в Чернігівському чи Харьківському колегіумі, де, як відомо, в ті часи викладання не тільки латинської мови і літератури, а й графічної грамотності було досить високим^[5]. Товщина стін на креслениках Сахновського показана двома рівнобіжними лініями, що дають зовнішній і внутрішній обриси стін. Внутрішній обрис стін дано жирною лінією. Стіни на кресленику березинської сотенної канцелярії залито ріденько розведеним чорнилом (рис. 28); останні два кресленики Сахновського – без заливки. На всіх трьох креслениках третя зовнішня лінія показує обмазку або обшивку стін. На місцях, де бути двері, стіна на кресленику переривається, а вікна позначено парою поперечних рисок. Контури печей, груб і ганків окреслені на плані лінією; на березинському плані їх всередині залито розведеним чорнилом, в останніх двох – заливки немає. Топки позначено дужками. Таким чином, своєю графічною мовою і ці кресленики в усьому подібні до наших сучасних. До креслеників додано докладний опис будівлі і зазначено розміри кожного покою. Перевіривши кресленики Сахновського масштабом і зіставивши їх з даними опису, ми переконалися, що в усіх трьох його креслениках є розходження між креслениками та даними опису. Тому кресленики Сахновського певніше буде розглядати лише як схеми планів.

План Стародубівського земського суду (рис. 29) хоч і має масштаб, але після перевіряння кресленика масштабом та даними опису його теж довелося визнати схемою плану. Про графічну мову цієї схеми будемо говорити далі. Весь останній графічний матеріал Діла і не намагається підроблятись під фахові кресленики, а відверто має форму чорнових робочих схем-кроків, а графічна мова їх далеко неоднакова.

Сосницький сотник Петро Мленецький, що склав схеми планів сосницької (рис. 30), понорницької та волинської сотенних канцелярій, контур зовнішніх стін показав тонкою лінією, а внутрішніх – товстою. Місця дверей позначено двома коротенькими, перпендикулярними до лінії внутрішнього контуру стін, рисками. Вікна ж позначив прямокутничками, пририсованими до зовнішнього контура стін. Заливок в стінах немає.

Осавул полковий чернігівський Яків Круп’янський склав схеми планів сотенних канцелярій – чернігівської (рис. 31), слабинської, виблянської, любецької та караульні любецької сотенних канцелярій. Зовнішні і внутрішні контури стін він показав двома рівнобіжними лініями; двері і вікна позначив рисками між контурними лініями стін. Покої позначив слов’янськими літерами. Стіни – без заливок.

Двома рівнобіжними лініями, також без заливки, показано стіни на значній кількості схем планів^[6], виконаних сотенним отаманом І. Панченком, сотником В. Галкою, сотником М. Ноздрою, сотенним писарем М. Андрієвським та невідомими урядовцями.

На схемах планів борзенської сотенної канцелярії (рис. 40) і стародубівської полкової канцелярії (рис. 41) товща стін залита. На схемі плану сотенної канцелярії Вересочі (рис. 35) стіни показано такими товстими, ніби будова була мурована. Заливки стін тут немає.

Полковий осавул Семен Бакуринський, що склав схеми планів та подовжніх перекроїв седнівської (рис. 42), білоусівської (рис. 43), городнянської (рис. 44), ропської (рис. 45) сотенних канцелярій, караульні й шинку в Городні, амбара в Седневі, караульні й стайні в Білоусі, караульні, сараю та стайні при ропській сотенній канцелярії, дав схеми планів так: стіни показано не двома рівнобіжними, а однією тонкою лінією; вікна – в формі прямокутничків, пририсованих ззовні, а двері – в формі більших за вікна прямокутничків, пририсованих зсередини будівлі. Розміри покоїв написано зовні схеми плану. На схемах перекроїв накреслено тонкою лінією прямокутник перекрою зрубу, а над ним – трапецію чи прямокутник покрівлі.

Однією – то товстою, то тонкою – лінією позначено стіни на схемах плану також значної кількості будов, виконаних значковими товаришами Іваном Мальком, Семеном Приданісовим, Дмитром Хильчевським, Василем Самойловичем, сотником Петром Пслом та іншими невідомими нам урядовцями^[7]. Навіть стіни мурованого Погарського земського суду дано на схемі плану оди­нарною лінією.

Дверні просвіти на схемах планів дуже часто даються сотниками М. Ноздрою, Д. Хильчевським, С. Приданісовим, В. Самойловичем та іншими в формі чотирикутника, що передає просвіт дверей в ортогональній проекції, пририсованого то до внутрішнього^[8], то до зовнішнього (рідше) контуру стін^[9]. На плані сотенної канцелярії в с. Салтикова Дівиця (сотником В. Галкою) частина дверей пририсована до внутрішнього, а частина до зовнішнього контуру стін. На плані конотопської сотенної канцелярії (рис. 49) чотирикутнички дверей виділено заливкою. На деяких схемах плану двері позначаються двома рисками, що перетинають лінію стін^[10]. На схемах планів сотенних канцелярій Борзни (рис. 40) та Мглина (рис. 37) на місці дверей лінія стін переривається. На схемі стародубівської новоміської сотенної канцелярії, що її «списовал» писар сотенний Михайло Андрієвський, риси дверей з одного боку сполучені витими скобочками, що мало означати, в якій бік двері відчинялися (рис. 36).

Віконні просвіти на схемах планів найчастіше накреслено, як і двері, ніби в ортогональній проекції, у формі чотирикутничків, пририсованих то до зовнішнього контуру стін (сотенні канцелярії Киселівки, Седнєва (рис. 42) – полковий осаул С. Бакуринський), то до внутрішнього (сотенні канцелярії Шаповалівки (рис. 47) – сотник П. Псьол; Прохорів (рис. 46) – значковий товариш Самойлович; Івангорода – значковий товариш Приданісов; Бахмача – значковий товариш Малько; Попівки – значковий товариш Хильчевський, Батурина та ін.). На плані сотенної канцелярії Оленівки (рис. 34) прямокутнички вікон нарисовано всередині плану біля тих місць, де вони мають бути. На плані сотенної канцелярії у Вересочі (рис. 35) ці прямокутнички вікон нарисовані між контурними лініями стін. Іноді вікна позначаються на планах двома рисками, що перетинають лінії контуру стін (сотенні канцелярії Нових Млинів, Баклані – сотник М. Ноздра), а часом кружечками між лініями контуру стін (Мглин – сотенна канцелярія (рис. 37) та магістрат (рис. 53)). На плані борзенської сотенної канцелярії (рис. 40) лінія стіни на місці вікна переривається. Часто вікна на схемах планів і зовсім не показуються (сотенні канцелярії Шептаків, Топалі (рис. 55) – В. Рубець, Погара (рис. 50), Новгорода-Сіверського, Конотопа (рис. 49)та ін.).

На схемах фасадів сотенної канцелярії та ратуші Коропа (рис. 56 та 57) показано тільки форму віконних просвітів, а на схемах фасадів конотопської (рис. 49) та борзенської (рис. 40), сотенних канцелярій крім форми віконних просвітів показано ще й форму шибок (оболонки), вставлених у вікна.

Переважна частина будівель представлена в Ділі схемами самих планів. Менша частина має схеми планів і перекроїв.

Полковий осавул С. Бакуринський, що обміряв урядові будинки Білоуса, Седнева, Городні та Великої Вісі, дав для кожної будівлі схему плану і окремо схему подовжнього перекрою; обидві схеми в одному масштабі. На схемах перекроїв показано форми покрівель: просто чотириспадисті (сотенні канцелярії Седнева (рис. 42) та Білоуса (рис. 43)), «підперезані» чотириспадисті (сотенні канцелярії у Великій Вісі (рис. 45) та Городні (рис. 44)) і двосхилі (караульня в Білоусі).

Сотники М. Ноздра, П. Псьол, сотенні писарі Ф. Курдицький, М. Андрієвський та невідомі нам автори схем ряду будівель^[11] дають одну-єдину схему, поєднуючи в ній дві точки погляду, показуючи в ній одночасно план і подовжній перекрій криші в такий спосіб: зовнішній контур плану – коли дивитися зверху – бачимо план окремих покоїв, їх двері й вікна; той же самий загальний контур плану, тільки змінивши точку погляду на бокову, за допомогою дорисованого до задньої стіни плану контуру подовжнього перекрою покрівлі дає уявлення про перекрій будови. Такими графічними засобами сучасна (та й тодішня фахова) архітектура не користується. Але подібні рисунки-кресленики широко вживалися в ХVII ст.

В названих будівлях, як показують схеми, дахи здебільшого були чотириспадисті.

У погарській сотенній канцелярії (рис. 51) покрівля була висока, на чотири схили, «підперезана», зі шпилем та шишкою над виступною конторою. Новоміська (рис. 36) та второполкова стародубівські сотенні канцелярії мали двоспадисту покрівлю. Як було закрито причілкові щити і яка була конструкція самої покрівлі – схема не показує.

Автор схеми второборзенської сотенної канцелярії в Оленівці (рис. 34) ще більш ускладнив свою схему, поєднавши в ній план, перекрій і елементи фасаду, показавши на перекрої чотири спадистої криші і надвірні обриси слухових вікон (над канцелярією та над тюремною коморою). Крім того, автор схеми второборзенської сотенної канцелярії розімкнув на плані контур задньої стіни будівлі там, де мала бути задня сінешня стіна, задля того, щоб показати перекрої обох коминів.

Сотник В. Гром у своїй схемі стародубівської первополкової сотенної канцелярії значно посилив елементи подовжнього перекрою, а з елементів плану залишив тільки розміри довжини та ширини покоїв. Вікон на схемі зовсім не показано, а двері – нарисовано, а не викреслено – і тільки внутрішні, ті, що сполучають покої між собою. Внизу схеми показано перехрещення міцних підвалин та лигарів. Стіни на схемі показано дуже товстими, і в них дано дверні просвіти. У канцелярії і присудственній – міцний сволок упродовж чола, а у караульні показано горбату стелю, характерну для старовинних чорних хат. Перекрій двоспадистої покрівлі показує, що причілок над присудственною було зашито щитом, а причілок над караульнею був відкритий і мав столець, що підтримував «князьок» покрівлі^[12]. Караульня топилась по-чорному. На схемі показано в сінях лісяний (?) комин і нарисовано дим, що виходить з караульні через каглу і комин. З груби в канцелярії дим виходив через цегляний комин. Перед сіньми нарисовано східці, що ведуть на рундучок.

Автор схеми топальської сотенної канцелярії (рис. 55) Василь Рубець та невідомі автори схем сотенної второпочепської канцелярії, будівель у Батурині, погарського магістрату, шептаківської сотенної канцелярії та ін. також поєднують плани з перекроєм, але з тією відміною від щойно розглянутих, що тут до задньої стіни плану пририсовується перекрій покрівлі не подовжній, а двосхилий поперечний. Це особливо ясно видно на схемі топальської сотенної канцелярії, де показано «князьок» покрівлі (рис. 55).

Схеми батуринських урядових будов мають ту графічну особливість, що зовнішній контур їх обведено не одною, а двома рівнобіжними лініями і між ними вміщено знизу й з боків розміри (довжина, ширина, вишина) стін, а в двох випадках і призначення будівлі, вгорі ж дано розміри покрівлі (рис. 39).

До окремої групи входять схеми стародубівської полкової канцелярії (рис. 41) та стародубівського суду земського (рис. 29). Автор цих схем (а вони безперечно обидві виконані однією рукою) також будує свої схеми з двох різних точок зору. Одна точка – зверху: вона дає план. Друга сприймає зовнішній контур плану як контур подовжнього перекрою стін будови. До задньої стіни плану автор пририсовує схему не перекрою, а зовнішнього вигляду покрівлі в ортогональній проекції, себто сполучає в одній схемі план будівлі і фасад покрівлі, заштрихованої тоненькими рисочками пером. Автор цих двох останніх схем (наближених до масштабних креслеників) зумів передати складні форми покрівель. На планах будови він помічає сторони світу – «норд», «ост», «зюд», «вест»^[13].

Для борзенської (рис. 40) та конотопської (рис. 49) сотенних канцелярій у Ділі знаходимо схеми планів і окремо схеми чільних фасадів. Схеми фасадів нарисовано в тому ж масштабі, що й план. Внизу нарисовано план, над ним – фасад. На фасадах конотопської сотенної канцелярії розведеним чорнилом проложено тіні від ґанку, під стріхою і на покрівлі. На фасаді борзенської сотенної канцелярії теж під стріхою положено тінь розведеним ріденько чорнилом, а покрівля легенько заштрихована пензликом таким же чорнилом.

Про коропську сотенну канцелярію (рис. 56) та ратушу (рис. 57) у Ділі маємо описи, до них додано схеми їх чільних фасадів. Схем планів – немає. На схемах фасадів позначено стіни, що відділяють один покій від другого.

Отже, зібрані в Ділі кресленики, рисунки, схеми та описи будов здебільшого дають достатньо точний матеріал для архітектурно-мистецького аналізу. Частину будівель можна аналізувати, користуючись самими креслениками, зібраними в Ділі.

Для другої, більш численної групи пам’яток, рисунки, схеми і описи, вміщені в Ділі, дають достатній матеріал, щоб на їх основі побудувати кресленики. Подані в Ділі розміри в сажнях і аршинах ми перевели на метричні і, користуючись графічним матеріалом та описами Діла, викреслили плани в масштабі 1 : 50, які і подаємо тут. Потрібні нам для порівняння кресленики Діла, виконані тодішніми архітекторами в сажнях і аршинах, ми також перевели в метричні в масштабі 1 : 50.

Для третьої групи будівель у Ділі або зовсім не дано розмірів, або дано розмірів недостатньо задля побудування плану (наприклад, дано тільки довжину та ширину цілої будови), або розміри дано з дуже великим «приближенням» чи «заокругленням» (часом до 1/2 аршина), або, нарешті, розміри дано з наочними великими помилками. Матеріали третьої групи будівель ми використали для наукового архітектурно-мистецького аналізу тільки в тій частині і в такій мірі, в якій вони придатні для безсумнівних висновків.

Для аналізу фасадів и перекроїв такого твердого грунту, таких вірогідних даних, як для планів, матеріалів, вміщених в Ділі, не досить. Не кажучи про «чиновників, що просто в графах сочиняли», але уважне розглядання фасадів, виконаних фахівцями-архітекторами (за виключенням креслеників київської полкової канцелярії), переконує, що і вони тут не вважали своїм обов’язком бути точними і не виміряли висотних даних так, як виміряли їх для планів, а рисували фасади так, як бачило око.

В цьому нарисі ми примушені обмежитись також тільки спостереженнями над тими частинами будов (вікна, двері, криші, ганки, піддашки), про які в Ділі знайдемо більш-менш задовільні дані, які й подаємо в наступному розділі, де наводимо також відомості про будівельний матеріал й техніку, конструкції та архітектурні форми й деталі будов.

Аналіз планів ми подамо в останньому розділі нашого нарису.