Троїцька церква, не пізніш 1690 р.^[1]

Филарет Гумилевський зазначав, що ця церква, побудована не пізніше 1690 р., стояла спочатку в с. Шебелинці. В 1782 р. в Шебелинці збудували нову церкву, а стару продали в Гусарівку. Далі Ф. Гумилевський пише, що в Гусарівці церкву збудували в 1790 р.^[2] На новому місці стару будову перестилали, викинувши потрухле дерево і замінивши його новим. Те, що, купивши церкву у 1782 р., поставити її спромоглися лише в 1790 р., свідчить, що парафія була дуже убога, а тому на великі зміни первісного вигляду будови не спроможна. Неясним залишається одне: скільки верхів мала церква у Шебелинці? На тризрубній основі вона могла мати або три верхи («класична» форма), або один (як багато слобожанських пам’яток у ХVIII ст.).

В архіві церкви збереглися старі описи її. В описі 1831 р. записано, що церкву збудовано в 1790 р.; в 1825 р., тобто через 35 років після побудови, церкву «возобновили, сделали крестообразной: с трех сторон пристроены к ней по 4 колонны, основана на каменном фундаменте, покрыта листовим железом, обшалевана». В опису 1842 р. зроблено пізніше дописку про те, що в 1847 році «на месте ветхой колокольни построена новая деревяная на каменном фундаменте, покрыта железом и присоединена приделом к церкви». В опису 1909 р. записано: «В 1884 г. расширена с западной стороны. Алтарь штукатурен внутр.».

В натурі це скромна по формі і дуже маленька за розмірами церковка: бік квадрату центральної дільниці в плані не досягає і 5 м, а внутрішня висота тої ж дільниці – 12,5 м. Як показують описи, від старого бабинця нічого не залишилося; збереглися лише в зрубі центральної дільниці сліди – вказівки на те, що ширина його була така ж, як і ширина вівтаря. Вся сучасна західна частина нова. Проте аналіз обмірних креслеників дозволяє з певністю реконструювати первісний план будови.

Церква в Гусарівці належить до групи будов, у яких внутрішня висота центральної дільниці менша довжини плану будови і дорівнює апофемі рівностороннього трикутника з стороною = довжині плану будови^[3], а вікна в восьмерику центрального верха заложено на висоті = 1/2 довжини плану будови^[4]. Таким чином, вихо­дить, що бабинець церкви в Гусарівці мав не тільки ширину, а і довжину таку ж, як і вівтар, та, певно, і форма плану його повторювала форму плану вівтаря (шестигранник). Отже, в Гусарівці церква належить до типу будов, у яких план складається з чотирикутного центру і двох шестигранників: вівтаря і бабинця (церкви: в Гаврилівці, Середньому Бішкіні і Олешні (Спас) – на Слобожанщині; в Первозванівці – на Запоріжжі; Янівці, Бобровиці і Любечі (Трійці) на Чернігівщині. Тип цей утворився не пізніш, як у першій половині ХVIII в., бо церква Михайла в Переяславі уже 1646 р. відтворювала в цеглі тип плану вищезгаданих дерев’яних церков.

Шестигранний зруб вівтаря в плані зберіг первісну форму. Східне вікно в ньому старе, а великі вікна прорізані в південній і північній гранях пізніше. Стіжкове внутрішнє перекриття вівтаря теж, можливо, зберегло первісну форму. Двоспадистий с фронтоном дах новий. Фронтон вівтаря – на всю ширину його; нависаючими трикутними виступами він перекриває простір над південно-східною і північно-східною гранями.

Найкраще первісну форму зберегла центральна дільниця. Всередині квадратовий в плані зруб стін, спокійних «кубічних» пропорцій, м’яко переходить у короткий і дуже стрімкий перший залом. Характерна риса залома: вузькі грані його не звужуються в напрямку догори. Невисокий, просторий світлий восьмерик (четверо вікон) в плані задержує, як і перший залом, форму квадрата з відрізаними кутками. Перехід від першого залома до восьмерика теж м’який, малопомітний. Зате межа між восьмериком та другим заломом чітка. Круто заломлені грані другого залома виразно «ліпляться» рефлексами світла, що досягає сюди знизу, з восьмерика. Завершує центральну дільницю глухий невисокий і вузенький ліхтар, що виділяється в зеніті темним, близьким до правильного в плані восьмигранником, перекритим плоским плафоном. Перед вузькими гранями зруба стін (вгорі) та восьмерика врубано профільовані з соковитою різьбою ригелі. На середині висоти ліхтаря впоперек зрубу заложено теж профільований і помережаний різьбою сволочок. Ригелі і сволочок оживляють гладь площин, а разом з тим відіграють роль цезур, що поділяють ритмічно на часті внутрішній об’єм дільниці в процесі розгортання його догори. В цілому трактовка архітектурних форм центральної дільниці справляє враження будови інтимної, викликає почуття спокою, умиротворіння.

У зовнішньому вигляді будови домінує центральна дільниця. Зруб стін її, ширший за зруби рукавів і вищий за них. Витриманий у спокійних пропорціях зруб центральної дільниці все ж помітно переважає маси зруба стін кожного рукава. Грані залізних дахів на заломах – плоскі, прямолінійні в контурах. Очевидно, вони зберегли форму первісних дерев’яних дахів. Дахи заломів короткі; кути, під якими їх заломлено, не виявляють значного напруження. У спокійних пропорціях витримана і маса восьмерика. Не виявляє різкого пориву догори, може, навіть трохи заважкий масою ліхтар. Разом все це створює спокійну композицію, маси компонентів без підкресленого напруження переливаються одна в другу.

Як свідчить опис 1831 р. та пізнєампіровий характер портиків, бокові рукави прибудовані у 1825 р. Тоді ж в півден­ній і північній гранях центрального зруба вирізано широкі і високі просвіти з завершеннями у вигляді півкола. Бокові рукави в розмірах (план, висота зрубів) наближаються до розмірів вівтаря.

Таким чином, церкву в Гусарівці можна розглядати як типову пам’ятку скромної сільської народної монументальної архітектури. У вигляді її центральної дільниці збереглися елементи слобожанського будівництва кінця ХVII ст.

Аналіз обмірних креслеників, розміри і пропорції частин центральної дільниці і вівтаря дають уявлення про смаки будівників кінця ХVII ст. Розміри ж і форми бокових рукавів характеризують майстрів кінця першої чверті XIX ст. Тому зруби південного і північного рукавів в плані не шестигранники, а близькі до квадрата прямокутники. Їх портики з колонами, фронтонами і великими вікнами над дверима у вигляді піврозет вносять в будову елементи фасадності, чужі нашим пам’яткам ХVIII ст.

Збудовано церкву в Гусарівці з брусів товщиною 13–12 см. Головна вісь плану (схід–захід) повернута на південь на 3° за рухом стрілок годинника. Це свідчить, що заложили будову десь в квітні, коли схід сонця визначала стрілка компаса, пересунута на 3° pа рухом стрілки годинника.

Аналіз обмірних креслеників Троїцької церкви с. Гусарівки.

Вихідний розмір в побудові плану – сторона квадрату центральної дільниці (трохи деформований в південно-західному кутку). 

Вівтар – шестигранник, його довжина – апофема рівностороннього трикутника з стороною = стороні центра, ширина вівтаря = 3/4 сторони центра (ширина вівтаря відсікається довжиною вівтаря з південно-східного та північно-східного кутів центральної дільниці). Південна і північна грані вівтаря дорівнюють 1/3 повної довжини вівтаря і центра, взятих разом, а східна, південно-східна і північно-східна грані вівтаря = 1/2 південної грані вівтаря.

Ширина бабинця дорівнювала ширині вівтаря, а після проведення аналізу обмірних креслеників з певністю можна твердити, що і довжина бабинця дорівнювала довжині вівтаря, бо внутрішня висота центральної дільниці дорівнює апофемі рівностороннього трикутника з стороною = подвоєній довжині вівтаря плюс довжина центра, себто довжині вівтаря плюс довжина центра плюс довжина бабинця (довжині плану будови). Вікна у восьмерику центрального верха заложено на висоті, що дорівнює 1/2 довжини плану будови.

Розміри зрубів стін, заломів й восьмерика та ліхтаря визначалися розмірами плану. Висота зруба стін вівтаря дорівнює довжині південної грані плану дільниці, внутрішня висота вівтаря =  довжині плану його.

Висота зруба стін центральної дільниці дорівнює діагона­лі східної половини плану дільниці. Починає переходити квадрат зрубу стін у восьмигранник на висоті = довжині плану вівтаря.

Для заготівлі зруба першого залому центрального верха майстер скористався з шаблона-трапеції; основа її = довжині зрубу стін (вгорі), верхня грань = ширині плану вівтаря і висота = 1/4 повної довжини плану вівтаря.

Висота першого залому й зрубу стін разом дорівнює сумі довжини плану вівтаря і 1/2 довжини плану центра. Перший залом складався з розрахунком, щоб ширина восьмерика повторила ширину плану вівтаря; ширині восьмерика дорівнює повна його довжина. Висота восьмерика = 1/2 довжини вівтаря. Для заготівлі зрубу другого залому була використана трапеція-шаблон, у якої основа = довжині восьмерика, верхня грань = 1/4 довжини плану вівтаря; висота другого залому, восьмерика і першого залому = повній довжині зрубу стін центру (вгорі). У восьмигранника ліхтаря довжина й ширина дорівнюють 1/4 довжини плану вівтаря, а висота = висоті першого залому.

Внутрішня висота центральної дільниці дорівнює апофемі рівностороннього трикутника з стороною = довжині плану будови.

Вікно в східній грані вівтаря прорізано на висоті = 1/2 довжини плану дільниці. Вікна в восьмерику центральної дільниці над верхнім вінцем зрубу стін заложено на висоті 1/4 висоти зрубу стін дільниці, а над підлогою на висоті 1/2 довжини плану будови.

Будов з таким, як церква в Гусарівці, типом плану (бабинець-шестигранник, центр-чотиригранник, вівтар-шестигранник) на Лівобережжі збереглось відносно небагато; збудовані вони між 1690-м і 1789 рр. До цієї групи входить ще 7 пам’яток. З них три збудовані на Чернігівщині (всі недатовані), три на Слобожанщині (з них одна збудована в 1780 р., друга в 1789 р. і одна недатована) і одна недатована в межах колишніх Запорожських Вольностей. Про обидві датовані слобожанські церкви, обміряні нами, мова йтиме нижче. Зараз же подамо короткі анотації до недатованих церков цього планового типу.

Спільні прикмети всіх церков цього типу: зруб стін центральної дільниці вищий за зруби стін бабинця і вівтаря; розвинутий верх має лише центральна дільниця. Форми ж і пропорції зрубів стін і верхів цих пам’яток мають значні відміни. Далі подаю анотації до окремих пам’яток.