Церква Юрія 1772 р.

Обмір 1931 р., фото 1930-го і 1931 рр.

Велике Устє – значне поселення і одна з відомих ще в XVII ст. лісних пристаней на Десні (в усті Сейма).

За свідченням церковного «Літопису» 1866 р., церква була збудована 1772 р., про що свідчив різьблений напис на одвірках дзвіниці. Зараз цих одвірків уже немає. Літопис висловлює припущення, буцім, будувати церкву допомагав Кирило Розумовський. Припущення не цілком безпідставне; бо на збережених північних одвірках у церкві у різьбленому напису перелічено всіх, хто брав участь у будуванні, зазначено (рідкість!) ім’я майстра, але про Розумовського згадки немає. Напис читається так: «воімя оца ісіна ісвятаго духа амінь сооружися храм сеи святого великомученика георгия з/а с/вященика кирила стаховича/ /укладчика прокопа філиповіча ктиторей терентія бігдая і павла ліхошер/ /года[1] мця апріля 23 дня устроена маістромь г ргигри ь куксенкомь жителем киселювским»[2].

В архіві церкви збереглась «Приходская летопись» 1866 р., з якої довідуємось, що ще перед 1856 р. під церкву було підведено цегляний підмурок; що перед 1863 р. дах на церкві був частково тесовий, частково з дубового ґонту. З пізніших «Приходских літописів» дізнаємося, що в 1886 р. прибудовані були південний і північний рукави; одночасно в церкві було замінено підвалини. В 1889 р. церву наново окожуховали. В 1900 р. її фарбували.

Коли збудовано триярусну монументальну дерев’яну дзвіницю – браму з коморою в нижньому поверсі, в церковних документах вказівок ми не знайшли[3]. З «Приходської літописі» 1866 р. дізнаємось, що вона існувала ще перед 1863 р., на дзвіниці, як і на церкві, дах частково був тесовий, частково – з дубового ґонту. В 1900 р. дзвіницю одночасно з церквою пофарбували.

За типом плану церква Юрія Великого Устя належить до численної групи тризрубних пам’яток, що складаються з центрального восьмигранника та шестигранних вівтаря й бабинця. Церква у Великому Усті має не три, а один верх; вівтар же й бабинець перекриті зараз зовні двоспадистими дахами. Форма залізних дахів вівтаря й бабинця не тільки не відповідає шестигранному зрубові стін, а всупереч йому має лише два схили й фронтон. Огрублені форми верху центральної дільниці переконують, що сучасний зовнішній вигляд пам’ятки мало скидається на первісний. Проте і зараз в композиціх домінує верх центральної дільниці, і зараз ще вгадуємо ми граціозність колишніх форм; і зараз ще цілком ясно «читається» гранчастість струнких високих зрубів стін вівтаря, бабинця і особливо центральної дільниці.

Чіткіше виявлено, краще збереглися – без переробок – первісні форми в інтер’єрі. Бабинець втратив старі шестикутні двері, але зруб стін, якого висота вдвоє перевищує довжину плану, зберігся цілком. Він щедро освітлений. На південь і північ (як і у Печенюгах) виходять великі подвійні вікна, на захід – одинарне. Прорізані вони у верхній половині зрубу стін. При вузьких гранях вгорі зрубу стін в інтер’єрі заложено різьблені ригелі[4]. Зруби стін переходять у залом, п’ять граней якого в інтер’єрі перекрито шестигранною плоскою стелею. Отже, завершення бабинця має стіжкову форму[5]. Грані зрубу стін бабинця підкреслено похилі всередину, і внутрішній простір бабинця виразно виявляє устремління догори. Східна грань бабинця прорізана трьома великими просвітами, які не відмежовують простір центральної дільниці від бабинця, а, навпаки, глядача, що перебуває в бабинці, «втягують» в простір центральної дільниці. Нижня частина згаданого просвіта – прямокутна (з заплечиками), вона відкриває нижню третину грані; середня частина просвіта, також прямокутної форми, трохи нижча першої, але значно ширша її (тут заплечики зовсім коротенькі); третя верхня частина має заокруглену вгорі форму з натяком на волюти по краях.

Внутрішній простір вівтаря оформлено аналогічно до того, як і у бабинці. Ще могутніше поривання внутрішнього простору догори виявляють форми центральної дільниці. На межі з бабинцем західна грань центральної дільниці має внизу невеликі заплечики, східна ж на межі з вівтарем заплечиків зовсім не має. Чіткий нахил граней зрубу стін, що підіймаються на 14-метрову висоту, майстерно розчленовують стяжки граней, просвіти вікон, ригелі, які створюють етапні орієнтири в процесі поступового розгортання простору. Мережані ригелі майстер розмістив перед вузькими гранями в два яруси: вгорі зрубу стін та на висоті вікон зірчастої форми. Крім того, майстер врубав довгі ригелі при південній й північній гранях, вмістивши їх в інтервалі між верхнім і нижнім ярусом коротких ригелів при вузьких гранях.

Перший залом центральної дільниці легко, без напруження переводить простір зрубу стін у високий, стрункий, щедро освітлений восьмерик. Його фактична висота, не кажучи уже про ілюзійну, переважає довжину. Верх вузьких граней восьмерика також зтягують різьблені ригелі. Другий залом енергійним нахилом граней переводить верх дільниць у невеликий ліхтарик. Зараз ліхтар – мілкий (один вінець). Був він спочатку глибшим чи зберіг первісну форму, сказати важко.

Шляхетна простота архітектурних форм будівлі, а разом з тим вишуканість легких, ніби невагомих, конструкцій справляють на глядача незабутнє враження. Вишуканістю форми визначаються також південні й північні (з різьбленим написом) одвірки. Церва в Великому Усті – видатний пам’ятник народної дерев’яної монументальної архітектури.

Аналіз обмірних креслеників церкви Юрія у Великому Усті виявляє в особі її будівника, Григорія Куксенка, не тільки майстра високої кваліфікації в галузі будівельної техніки і конструкцій, а разом з тим і архітектора, що досконало знає арсенал архітектурно-художніх засобів,  в першу чергу пропорцій, і тонко володіє ними. Це був талановитий майстер з яскравою індивідуальністю.

В натурі майстер розмітив план будови таким засобом: спочатку на землі він розбив центральний восьмерик, що мав довжину = ¾ ширини. Довжина вівтаря (і бабинця також) визначалася тим, що сума довжини вівтаря і половини довжини центру дорівнювала ширині центральної дільниці. Вівтар і бабинець – шестигранники, вписані в квадрати. Південна й північна грані плану центра дорівнюють половині ширини дільниці, а східна й західна – півсумі повної довжини плану центра й бабинця.

У квадратів вівтаря й бабинця відсічено зовнішні кути. Південні й північні грані їх наближаються розміром до ½ діагоналі квадрату, в який вписується план вівтаря чи бабинця; східна грань вівтаря дорівнює половині повної ширини його, а західна грань бабинця довша східної вівтаря на товщину бруса.

Зруб стін центральної дільниці, як показав аналіз обмірних креслеників, майстер виводив за такими засадами: на висоті, що дорівнювала повній довжині бабинця, закладались нижні лутки вікон, а на висоті = ½ довжині будови завершувався просвіт з центра до бабинця; вище підносився уже суцільний восьмигранник зрубу стін. На висоті = подвійній довжині плану вівтаря заложено зірчасте вікно, а на висоті = діагоналі чотирикутника, в який вписується восьмигранник плану центра, міститься центр зірчастого віконця; центр віконця позначав також ½ внутрішньої висоти будови. На висоті, що дорівнювала довжині плану центра й бабинця, взятих разом, заложено ригель при південній грані. На висоті, що дорівнювала 3/2 повної ширини плану центральної дільниці, завершується зруб стін. Висота зрубів стін бабинця й вівтаря наближається до подвоєної довжини їх плану.

Перший залом в подовжньому розрізі дає трапецію; основа її – довжина зрубу стін центральної дільниці (вгорі), верхня грань = довжині південної грані зрубу стін дільниці (вгорі), і висота = ¼ довжини плану дільниці. В поперечному розрізі використана друга трапеція: основа її – ширина зрубу стін (вгорі), верхня грань = ½ ширини плану дільниці, а висота така ж, як і у попередньої трапеції. Висота першого залому[6] і зрубу стін разом = довжині плюс ширині плану центральної дільниці.

Довжина восьмерика = довжині південної грані зрубу стін дільниці (вгорі), ширина – більша довжини і = ½ ширини плану дільниці[7]. Висота восьмерика = ширині його. Центр вікна у восьмерику фіксує точку віддалення його від підлоги = довжині плану будови.

Другий залом (у подовжньому розрізі) зложено за допомогою трапеції, у якої основа – довжина восьмерика (вгорі), верхня грань = ¼ ширини восьмерика і висота = 1/3 ширини восьмерика.

Висота верха центральної дільниці = ширині зрубу стін центру (вгорі). Внутрішня висота центральної дільниці більша довжини плану будови; вона дорівнює довжині плану будови плюс половина ширини плану центра.

Висота зрубу стін бабинця (і вівтаря) дорівнює сумі довжини плану центра і половині бабинця. Грань залому вівтаря і бабинця засклеплено під кутом в 45°. Внутрішня висота бабинця (й вівтаря) дорівнює подвійній діагоналі південної половині плану бабинця.