Церква Преображенія.[1]

Обмір 1927 р., фото 1913-го та 1927 рр.

Преображенська церква в Олешні існувала вже в 1649 р. Сучасна збудована в 1780 р., з дуба й береста[2].

За типом плану (центр – чотирикутник, вівтар і бабинець – чотирикутники з відсіченими зовнішніми кутами[3]). Преображенська церква належить до відносно рідких на Слобожанщині будов. Нами заміряно тут подібного типу церкву ще в Гусарівці та в Гаврилівці під Харковом, але центральний чотирикутник в Гаврилівці витягнутий в напрямку схід–захід, тоді як у Олешні – в напрямку південь–північ. Такий же, як в церкві Преображення в Олешні, тип плану мала ще церква в Середньому Бишкині на Слобожанщині (південний і північний рукави до центральної дільниці добудували пізніш), три одноверхі церкви на Чернігівщині: Юрія в Бобровиці, Тройці в Любечі, Покрови в Янівці, та церква в с. Первозванівці на Запоріжжі. Такий же план має мурована Михайлівська церква в Переяславі, заложена в 1646 р. Багато церков цього ж типу зафіксовано на Правобережжі: на Київщині (Фастів, Брусилів, Болячів)[4], на Поліссі (Білка, Димер, Залісся, Сінгури), на Поділлі (Дашківці, Пілява)[5], в Галичині (Дрогобич–Юр, Кам’янка Струмилова)[6] та ін. До них треба ще додати ті церкви, у яких пізніш при сполученні церкви з дзвіницею притвором бабинець з шестигранника перетворювався в чотиригранник.

Те, що Преображенська церква (як і Покровська) в Олешні належить до типу пам’яток, у яких внутрішня висота менша довжини плану будови, свідчить, що олешнянські церкви репрезентують «архаїзуючу» течію народного дерев’яного монументального будівництва.

Зовні Преображенська церква справляє враження невисокої будови з «кремезним» корпусом зрубів стін, який увінчують різко полегшені порівняно з масою корпусу зрубів стін світлові ліхтарі вівтаря та бабинця. Центральна дільниця домінує в композиції будови, але не порушує гармонійного поєднання мас тридільної споруди. Центральна дільниця церкви переважає вівтар й бабинець висотою і масою зрубу стін та восьмерика. Вівтар і бабинець виділються крутими заломами, вищими за перший залом центральної дільниці.

Невисокий – і за реальними розмірами, і за пропорціями – корпус зрубу стін вівтаря (і бабинця) завдяки гранчастості, чітко виявленому нахилу стін всередину і вертикальній обшивці сприймається як стримано стрункий об’єм. Грані дахів на заломах плоскі; вони зберегли форму старих дахів, критих ґонтом чи тесинами.

Композиція будови «читається» просто і ясно. Членування об’ємів розгортається спокійно, логічно.

Всередині просторові ритми вже інші. Всередині в бабинці (і у вівтарі) грані зрубу стін м’яко замикають об’єм, що сприймається як «кубічний», урівноважений за пропорціями. Шестигранник зрубу стін починає переходити у восьмигранний на висоті, що наближається до довжини плану бабинця. Верх зрубу стін охоплює вінець ригелів, оздоблених чітко різьбленими фестонами. Ригелі підкреслюють межу, яка різко відділяє спокійну ритміку зрубу стін від динамічної форми залому. Крутий залом різким ривком, дуже енергійно звужує простір бабинця, активно збільшує висоту об’єму, що переходить у невеликий ліхтар лагідних пропорцій, перекритий низеньким другим заломом.

В центральній дільниці чотиригранний зруб стін переходить у восьмигранний на висоті, що дорівнює ½ ширині плану центра. Розгортання об’ємів в просторі відбувається іншими, ніж у бабинці (та вівтарі), темпами, в іншому ритмовому «ключі». Перехід зрубу стін в перший залом, а залому в перший восьмерик (широкий і низький) сприймається скоріше як трансформація єдиного по суті об’єму, хоч і поділеного чітко на часті. Ці часті тісно пов’язані між собою, випливають одна з одної. Цього враження не порушує навіть чітко окреслене кільце ригелів на межі верху зрубу стін і першого залома.

Навпаки, другий залом, теж різко відмежований від першого восьмерика кільцем різьблених ригелів, вносить рису, яка характеризує вже якісно інший ритм розгортання простору верхньої частини центрального верху. Ілюзійна висота центрального верху досягається не стільки напруженістю, динамікою складових частин верха (як у бабинці), скільки зростання кількості самих цих частин.

Аналіз обмірних креслеників показав, що при розбивці на землі плану і в побудові зрубів стін, заломів, восьмериків вихідним розміром була ширина плану центральної дільниці. В основі побудови плану лежить чотирикутник центральної дільниці, витягнутий в напрямку південь–північ; довжина його дорівнює апофемі рівностороннього трикутника з стороною = ширині чотирикутника. Вівтар – чотирикутник з відсіченими зовнішніми кутами. Ширина вівтаря дорівнює половині діагоналі чотирикутника центра[7], а довжина вівтаря апофема трикутника з стороною = ширині плану вівтаря, або довжина вівтаря разом з половиною довжини центра дорівнює ширині плану центра. Східна грань вівтаря = ½ ширини вівтаря, а південна грань = ½ довжини центральної дільниці. План бабинця разом з стінами дорівнює внутрішній ширині вівтаря; притому бабинець в напрямку на захід звужується так, що його повна ширина на межі з південно-західною та північно-західною гранями дорівнює внутрішній ширині східної частини бабинця. Довжина бабинця = його ширині (в східній частині). Таким чином, план будови вписується в чотирикутник з сторонами 2 : 1. При розбивці плану в натурі в деяких частинах він деформований[8].

Преображенська церква належить до того типу пам’яток, у яких зруби стін усіх дільниць мають одну висоту; вона дорівнює півсумі довжини плану центра й бабинця, отже, вона менша не тільки ширини, але й довжини центра. Верх центральної дільниці вищий за зруб стін. При заготівлі зруба першого залому на землі майстер користався 2 шаблонами-трапеціями. Східна і західна грані складалися з допомогою шаблона, у якого основа – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = довжині плану вівтаря і висота разом з висотою зрубу стін = діагоналі північної половини плану центра. Для складання південної і північної граней шаблон мав основу – ширину зрубу стін центра (вгорі), верхню грань = повній ширині плану вівтаря, вишину таку ж, як і у попереднього шаблона. Східна і західна грань першого залому похилі під кутом 60°. Цебто розріз першого залому – частина рівностороннього трикутника.

Довжина восьмерика дорівнює довжині плану вівтаря, а ширина його = повній ширині плану вівтаря, або = ½ діагоналі плану центра. Отже, зруб першого залому заготовлявся з передбаченням, щоб довжина і ширина восьмерика відповідали тим же розмірам плану вівтаря. Висота восьмерика дорівнює довжині західної грані зрубу першого залому (від верхнього вінця зрубу стін до нижнього вінця зрубу восьмерика).

Другий залом мав надати другому восьмерику (світловому ліхтарю) форми, більш наближеної уже до рівносторонньої призми. Тому південна й північна грані другого залома похилі під кутом 45°, тоді як західна заломлена під кутом 56° і східна під кутом 65°. При заготівлі зрубу другого залому була використана шаблон-трапеція, у якої (для складання східної і західної граней) основа – довжина восьмерика, верхня грань = висоті восьмерика і висота теж = висоті восьмерика. В шаблоні для складання південної північної граней основа – ширина восьмерика, верхня грань (повна ширина) = 1/3 повної ширини восьмерика, а висота – як в попередньому шаблоні. Висота другого залому = висоті восьмерика. Внутрішня довжина ліхтаря = висоті другого залому, а повна ширина = 1/3 повної ширини восьмерика. Видовженій в напрямку південь–північ формі зрубу стін і першого восьмерика майстер протиставить форму ліхтаря, у якого довжина більша ширини (повна ширина = довжині). Шаблон для складання зрубика третього залома мав основу – довжину (чи ширину) ліхтаря, верхню грань = ½ довжини (чи ширини) ліхтаря, а висоту разом з висотою ліхтаря = довжині ліхтаря. Таким чином, висоту центрального верху розбито на 4 майже рівні долі. Висота верху центральної дільниці = діагоналі південної половини плану центра, а внутрішня висота центральної дільниці дорівнює подвоєній довжині її плану. Отже, внутрішня висота центральної дільниці менша довжини плану будови.

Побудова просторових об’ємів бабинця ведеться, в основному, на тих же засадах, що й побудова об’єму центрального верху. Для заготівлі зрубу першого залому майстер користався шаблоном-трапецією, у якої основа – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = ½ південної грані плану дільниці, висота = ½ повної довжини плану бабинця. Висота першого залому бабинця більша висоти і першого, і другого залому центрального верха; разом з висотою зрубу стін вона = повній ширині плану центра. У ліхтаря довжина = ½ довжини південної грані плану центра. У ліхтаря довжина = ½ довжини південної грані плану дільниці і повна ширина = довжині, а висота разом з висотою першого залому = довжині південної грані плану бабинця. Висота бабинця без останнього залому = подвоєній довжині плану дільниці. Другий залом бабинця складався з допомогою шаблона, у якого основа – довжина ліхтаря (вгорі), верхня грань = ½ довжини ліхтаря і висота разом з висотою ліхтаря = довжині ліхтаря. Висота верха бабинця = довжині плану вівтаря, а внутрішня висота бабинця = подвоєній довжині плану дільниці. Цебто за тим же приписом, що і верх центральної дільниці.

Верх вівтаря вищий за верх бабинця. Структура верха вівтаря має такі відміни: перший залом вівтаря вищий, ніж у бабинця; його грані заломлено гостріше (61° і 66°). Для заготівлі на землі зрубу першого залому вівтаря на допомогу прийшла шаблон-трапеція, у якої основа – довжина зруба стін вівтаря (вгорі), верхня грань = 1/3 повної довжини зрубу стін дільниці (вгорі), висота = ½ висоти зрубу стін, а висота зрубу стін з заломом разом = подвоєній довжині плану вівтаря. Внутрішня довжина ліхтаря = 1/3 довжини плану дільниці, а висота = ½ висоти першого залому. Третій залом складався з допомогою шаблона-трапеції, у якої основа – довжина ліхтаря, верхня грань = ½ основи, а висота разом з висотою ліхтаря = ширині ліхтаря. Висота другого залому вівтаря визначається і тим, що висота верху дільниці = повній довжині плану дільниці. Загальна і внутрішня висота вівтаря = повній діагоналі плану центра.

Отже, вихідним розміром в побудові плану була ширина центральної дільниці. В основі ж побудови форм і їх розмірів зрубів стін, заломів й восьмериків лежали розміри плану.

Лутки вікон в зрубах стін бабинця й вівтаря заложено над підлогою на висоті = апофемі рівностороннього трикутника з стороною = довжині південної грані плану бабинця. Вікна першого восьмерика центральної дільниці прорізано на висоті, що дорівнює ½ довжини плану будови, або ширині плану дільниці, а над верхнім вінцем зрубу стін на висоті = 1/3 повної довжини плану центра. Вікна в другому восьмерику – ліхтарі центрального верху заложено над верхнім вінцем зрубу першого восьмерика на висоті = 1/3 довжини плану центра (як і вікно першого восьмерика), а над рівнем підлоги на висоті = сумі повної довжини плану центра й бабинця. Вікна в восьмерику бабинця заложено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті = ½ висоти зрубу стін. Вікна в восьмерику вівтаря прорізано над верхнім вінцем зруба стін на висоті = ½ довжини плану центра.

Розглядаючи обмірний кресленик подовжнього розрізу, не можна не звернути увагу на  те, що, по-перше, продовжені грані другого залому центрального верху пересікають на рівні підлоги низ західної стіни бабинця й низ східної стіни вівтаря, а вгорі вони сходяться на рівні верха ліхтаря, утворюючи рівносторонній трикутник; по-друге, апофема трикутника з основою = довжині плану центральної дільниці і боками = ширині її дає висоту верха центральної дільниці; по-третє, продовжені вгору грані першого залому бабинця, пересікаючись, визначають висоту верху бабинця; продовжені вгору грані першого залому вівтаря, пересікаючись, визначають висоту верху без останнього залому.

Хоч Преображенська церква в Олешні триверха, а Покровська (там же) п’ятиверха, ряд засобів побудови як плану, так і об’ємів, зафіксовані обмірними креслениками, дозволяють думати, що будували їх обидва майстри одної теслярської школи. Зокрема, в обох пам’ятках ширина плану центральної дільниці переважає довжину, а довжина дорівнює апофемі рівностороннього трикутника з стороною = ширині тої ж дільниці.

Певна «присадкуватість» обох пам’яток (внутрішня висота їх центральної дільниці менша довжини плану будови, а висота зрубу менша не тільки ширини, але й довжини плану центра) дозволяє зближувати олешнянські церкви не з типом слобожанських пам’яток, подібних до Лебединського Миколи, Лиманського Воздвиження, у яких висота зрубу стін більша довжини й ширини плану центральної дільниці, а з правобережними волинськими церквами, такими, як Успенська, Воскресенська та Преображенська в Полонному, Воскресенська в Синяві і т. п. (Г. Павлуцький. Древности Украины).