© Андрій Парамонов (Харків)

Не знаю як Вам, але мені приємніше пройтися тихою вуличкою Гоголя, ніж Сумською, що гуркотить, тільки шкода, що вона занадто коротка! Перше своє ім'я вулиця отримала пізніше за своїх сусідок і багато ділянок на ній були вільними, належали місту. Тільки з відкриттям Імператорського університету їх віддали іноземним ремісникам, які приїхали до Харкова на запрошення Василя Каразіна. Забудована вулиця отримала ім’я Мало-Сумської. Після смерті 1861 року колишнього Харківського генерал-губернатора Сергія Олександровича Кокошкіна вулиця стала іменуватися Кокошкінською, а 1909 року на честь ювілею письменника Миколи Гоголя вона стала іменуватися на його честь.

Не всі з приїжджих іноземців залишилися в Харкові назавжди, ті, хто виїхав, продавали свої дворові місця жителям міста, так до середини XIX століття садиби під № 5 і 7 Малою Сумською стали належати дружині надвірного радника Олександрі Гаврилівні Хариній. Причому воно було наскрізним на вулицю Сумську, де їй належало дворове місце № 18. На 1846 тут стояли: кам’яний двоповерховий будинок з погребом, кам'яний одноповерховий флігель, дерев'яний будинок з мезоніном, каретні сараї та стайні, дві кухні та ряд службових. Малою Сумською було розбито значних розмірів сад. Будинки здавались у найм, Харина тут бувала рідко, маючи кмітливих керівників і повірених у її комерційних справах, наприклад селянин Іван Михайлович Зайцев був її повіреним понад 15 років.

Сама Олександра Гаврилівна Харина народилася 1829 року, була парафіянкою Мироносицької церкви. Від чоловіка надвірного радника Миколи Харина у неї 1854 року народився син Микола. Відома Олександра Харіна як начальниця Маріїнської жіночої гімназії в Харкові (пізніше входила до її Опікунської ради), благодійник та меценат, здійснюючи підтримку насамперед навчальних закладів у місті. Вона мала кілька домоволодінь у місті, якими вона дуже вдало розпорядилася, вклавши в будівництво прибуткових будинків.

У другій половині 1860-х років на дворових місцях за №№ 5 та 7 по вул. Кокошкінській Харина робить масштабні перебудови, тут з'являються п'ять кам'яних двоповерхових будинків і один одноповерховий, з них два кам'яні двоповерхові будинки, що виходять фасадами на вулицю. Проекти та керівництво спорудами здійснював архітектор Іван Петрович Гінш, який щойно приїхав до Харкова, по суті це був його перший здійснений проект у Харкові. Будинки збудовані ним по вул. Гоголя Олександра Харіна здала в оренду нещодавно засновану 3-ю чоловічу гімназію. Власне, вони й будувались з урахуванням розміщення в них цього навчального закладу. У 1885 році дві сусідні будівлі, що виходять фасадами на вулицю Кокошкінську, були з'єднані на прохання дирекції гімназії переходом між другим поверхами, а під ними були влаштовані кам'яні ворота. А в 1890 Харіна продає домоволодіння у власність міста за 119 000 рублів. На 1917 всі будівлі гімназії оцінювалися лише в 38 670 рублів.

У 1920-і роки будинки дворового місця № 5, де раніше проживали службовці та викладачі гімназії були передані житловому кооперативу № 1359, у двох будинках, де раніше було лише 9 кімнат зробили 23 квартири і в них проживало 57 осіб, поселивши їх у кухнях, ванних кімнатах, .

Сьогодні будівля колишньої 3-ї чоловічої гімназії зайнята виробничим об'єднанням «Хартрон» і є окрасою не лише вулиці Гоголя, а й усього Харкова.      

 

Улица Гоголя №№ 5 и 7 дворовые места Александры Хариной

К середине XIX столетия усадьбы под № 5 и 7 по Малой Сумской стали принадлежать жене надворного советника Александре Гавриловне Хариной. Причем оно было сквозным на улицу Сумскую, где ей принадлежало дворовое место № 18. На 1846 год здесь стояли: каменный двухэтажный дом с погребом, каменный одноэтажный флигель, деревянный дом с мезонином, каретные сараи и конюшни, две кухни и ряд служебных построек. По Малой Сумской был разбит внушительных размеров сад.  Дома сдавались в наём, Харина здесь бывала редко, имея расторопных управляющих и поверенных в её коммерческих делах, например крестьянин Иван Михайлович Зайцев был её поверенным более 15 лет.

Сама Александра Гавриловна Харина родилась в 1829 году, была прихожанкой Мироносицкой церкви. От супруга надворного советника Николая Харина у неё в 1854 году родился сын Николай. Известна Александра Харина как начальница Мариинской женской гимназии в Харькове (позднее входила в её Попечительский совет), благотворитель и меценат, осуществляя поддержку прежде всего учебных заведений в городе. У неё было несколько домовладений в городе, которыми она очень удачно распорядилась, вложив в строительство доходных домов.

Во второй половине 1860-х годов году на дворовых местах под №№ 5 и 7 по ул. Кокошкинской Харина производит масштабные перестройки, здесь появляются пять каменных двухэтажных дома и один одноэтажный, из них два каменных двухэтажных дома, выходят фасадами на улицу. Проекты и руководство постройками осуществлял только что приехавший в Харьков архитектор Иван Петрович Гинш, по сути это был его первый осуществленный проект в Харькове. Здания построенные им по ул. Гоголя Александра Харина сдала в аренду недавно основанной 3-й мужской гимназии. Собственно они и строились с учетом размещения в них этого учебного заведения. В 1885 году два соседних здания выходящие фасадами на улицу Кокошкинскую были соединены по просьбе дирекции гимназии переходом между вторыми этажами, а под ними были устроены каменные ворота. А в 1890 году Харина продает домовладения в собственность города за 119 000 рублей. На 1917 год все постройки гимназии оценивались лишь в 38 670 рублей.  

В 1920-е годы дома дворового места № 5, где ранее проживали служащие и преподаватели гимназии были переданы жилищному кооперативу № 1359, в двух домах, где ранее было только 9 комнат сделали 23 квартиры и в них проживало 57 человек, поселив их в кухнях, ванных комнатах, кладовых и полуподвалах. 

Сегодня здание бывшей 3-й мужской гимназии занято производственным объединением «Хартрон» и служит украшением не только улицы Гоголя, но и всего Харькова.

Список жильцов домов № 5, 7 и 9 на 1925 год

Шабельман Моисей Ааронович

Матросов Павел Григорьевич

Коган Александр Сергеевич

Рябинин Александр Михайлович

Каданер Мовша Лейбович

Пейсаховы С. Н. и А. Н.

Гарин Моисей Григорьевич

Шаруда Александр Иванович

Токарев Сергей Михайлович

Журкин Виктор Сергеевич

Дынин Израиль Ефимович

Сендерова Ксения Александровна

Озерян Исаак Захарович

Задов Отер Самойлович

Штерн Леонтий Ефимович

Кузнецов Матвей Никифорович

Ваховский Александр Антонович

Давыдов Израиль Соломонович

Шмундак Авраам Ефимович

Иванов Сергей Павлович

Ситкевич Александр Васильевич

Перель Александр Семенович

Губкин Иван Иванович

Лыска Филипп Андреевич

Ворушев Николай Григорьевич

Пшеничный Фёдор Иванович

Цыбульский Иван Федорович

Онисифорова Надежда Николаевна

Плесский Геннадий Геннадиевич

Сапожков Валентин Дмитриевич

Ковальков Николай Григорьевич

Львов Александр Соломонович

Геронимус

Французов Яков Александрович

Французов Борис Александрович

Шварцберг Вера Евсеевна

Плющицер Алексей Николаевич

Люкиш Полина Михайловна

Кравченко Анастасия Петровна

Бойко Осип Корнилович

Шмуйлович Евсей Давидович

Цукерник Арон Ицкович

Вихнин Бенц Эбертович

Машленко Исаак Лазаревич

Гланц Абрам Самойлович

Миронова Анна Николаевна

Мачничкин Павел Исидорович

Якшин Александр Семенович

Каравай Петр Игнатович

Барц-Коноплицкий иван Павлович

Ривкин Михаил Лейбович