Церква Миколая, 1773 р.[1]

Обмір 1927 р., фото 1913-го і 1927 рр.

Церква в Будках була уже наприкінці XVII ст. В 1733 р. її репарували, а в 1773 р. замість старої збудували нову на кошт місцевого поміщика Миколи Кондарьєва[2]. Церква збудована на дубових підвалинах. Нижні два вінці зрубу стін також дубові, вище – зруб з соснових пластин товщиною в 18 і шириною в 30 см. Вимощена церква була спочатку цегляними квадратовими розміром 27–30 см і товщиною в 4 см плитками. Пізніше цеглу замінили на дерев’яну підлогу. Головна вісь будови по компасу дає відхилення на 5' проти руху стрілок годинника.

За типом плану (центральна дільниця – чотиригранник з відсіченими зовнішніми кутами) церква Миколая в Будках належить до тої групи пам’яток, які, починаючи з XVII ст., були улюблені і поширені на Лівобережжі і, зокрема, Слобожанщині. Найстарша з цих пам’яток – Харківський Покровський собор, що в цеглі відбив форми і конструкції дерев’яної церкви[3]. В XVIII ст. цей тип плану залишається улюбленим і поширеним. За цим типом плану збудовано трибанні муровані церкви: Миколая в Харкові й Вознесенський собор в Хорошівському монастирі та однобанну Покровську церкву в с. Вільшані[4], а також ряд дерев’яних. З дерев’яних на Слобожанщині нами зареєстровано крім церкви в Будках ще церкви: Юрія в Лебедині, Михайла в Левківці, Миколи в Синолицівці, Введенська в Введенському. Більше дерев’яних церков цього типу плану збереглося на Полтавщині: Троїцька в Пустовійтівці, Миколи в Вереміївці, Покрови в Малих Будках, Михайла в Коровинцях, Троїцька в Левченках, Юрія в Лозовій, Різдва Богородиці в Воронькові, Миколи в Красній Луці, Катерини в Хорунжівці, Різдва Богородиці в Шилівці, Покрови в Зінькові; на Чернігівщині: Покрови в Кролевці, Юрія в Великому Усті, Миколи в Печенюгах, Вознесенська в Сосниці, Борисоглібська в Ново-Ропську, Михайла в Жадові, Різдва Богородиці в Гремячі, Воздвиженська в Коропі; на Запоріжжі: Вознесенська в Дериївці, Миколи в Бабайковому, Юрія в Петриківці, Введенська в Бериславі.

Перелічені нами церкви здебільшого триверхі, лише в Будках, Лозовій, Великому Усті та Дериївці – одноверхі; одні з них зразу будувалися одноверхими, другі стали такими внаслідок пізніших репарацій.

Зовні церква в Будках має зараз один верх – над центральною дільницею, а вівтар і бабинець покриті опуклими дахами «прибанками» – за сучасною термінологією, під якими сховано замасковані зовні заломи. Очевидно, церкву збудовано було на три верхи. У вівтарі в інтер’єрі ясно видно над заломом початок зрубу восьмерика. Треба думати, що з часом восьмерики вівтаря і бабинця потрухли і їх під час одної з репарацій не відновили, а зовсім знесли, перекривши залом плоским плафоном, а зовні покрили опуклим дахом[5]. Залізом вкрили будову також пізніш; спочатку вона, як і всі інші тогочасні церкви на Слобожанщині, була під ґонтом. Репарацій в церкві, певно, було чимало. Очевидно, також церква довші часи залишалася без поточного профілактичного і запобіжного ремонту. Про це свідчать серйозні пошкодження, які спостерігалися у бабинці, де низ західної стіни покривався, а верхня частина зрубу східної стіни потрухла. Тут, на стикові бабинця і центра будови, довший час затікала волога, що й призвело до руйнування зрубу. Певно, поміщик, який дав кошти на будування церкви, чи його нащадки, занедбали будівлю. А після «реформи» 1861 р. поміщик, мабуть, зовсім відмовився від участі в ремонтах, а ограбоване «реформою» селянство само неспроможне було вишукати на своєчасні ремонти відповідні кошти. Там, де парафія уважно стежила за станом будови і своєчасно ремонтувала, церкви, звичайно, довше зберігалися в доброму стані.

За свідченням титаря на початку XX ст. центральний верх настільки ослаб, що його довелося взяти в залізні шини і обшалювати зсередини перший залом. Запис на стіні вівтаря свідчить, що в 1878 р. церкву підважували. Тоді ж було збудовано дзвіницю. Південний і північний рукави прибудовано також пізніше. Притому в південній, північній і західній стінах зрубу вийнято широкі просвіти і зашито знизу частину південних і північних вікон центрального зрубу, які закрив дах рукавів.

Невисокі стіни зрубу вівтаря і бабинця в інтер’єрі м’яко заокруглюють простір, перекритий гранчастим, теж невисоким на око, заломом.

Оформлення простору центральної дільниці в інтер’єрі має інший характер. Заокруглений гранями зрубу стін простір легко підноситься на значну висоту, що мало не вдвічі переважає висоту зрубу стін вівтаря та бабинця. Енергійно зведеним першим заломом простір зрубу стін центральної дільниці переходить в стрункий на вигляд, залитий світлом перший восьмерик. Ще більш енергійно зменшує простір верху другий залом, над яким підноситься уже зовсім невеликий в плані другий восьмеричок – ліхтар, завершений останнім, третім заломом, перекритим плоским плафоном.

Центральна дільниця в інтер’єрі справляє враження просторого, щедро освітленого приміщення, у якого висота (ілюзійна) значно переважає розміри плану цілої будови, хоч в дійсності висота церкви менша довжини плану її.

Плани зрубів обох восьмериків акцентують видовженість простору цілої центральної дільниці в напрямку схід–захід.

Чимало ошатності будові надають ригелі. У бабинці й вівтарі соковито різьблені ригелі стягують тільки чотири кутки верхніх вінців зрубу стін. На метр нижче цього вінця між стінами, орієнтованими по сторонах світу, заложено додатково ще чотири ригелі, дещо відмінні від верхніх мотивами різьби. Другий пояс ригелів в’яже верх зрубу першого восьмерика. Тут ригелі розміщено теж не суцільним віночком: немає ригелів перед східною і західною гранями. Верх другого восьмеричка – ліхтаря зв’язує сволочок, покладений в напрямку південь–північ, який тримає ланцюг від панікадила.

Зовні, особливо з півдня й півночі, маси будови скомпоновано так, що церква виглядає «присадьковатою», «копичкою». Навіть зруб стін центральної дільниці, незважаючи на гранчастість і доволі значний нахил граней всередину, сприймається нижчим за довжину плану дільниці. Це враження підсилюють також форми восьмерика, ліхтаря й дахів над заломами; у всіх у них подовжені розміри значно переважають їх висоту. У першому восьмерику горизонтальні поміри мало не втричі переважають висоту.

Аналіз обмірних креслеників показав, що в натурі план (особливо) і складання зрубів проводились не досить уважно, і деякі компоненти на креслениках виглядають деформованими (в натурі ці деформації непомітні). При аналізі окремі розміри доводилось визначати «з наближенням».

Вихідний розмір в побудові плану – довжина центра; ширина центра – апофема рівностороннього трикутника з стороною = довжині дільниці. Західна і східна грані центру = ½ діагоналі чотирикутника, в який вписується план центральної дільниці, вони на товщину двох брусів довші південної і північної граней.

Вівтар і бабинець в плані – чотирикутники з відсіченими зовнішніми кутами, обидві дільниці майже одного розміру (план бабинця в західній частині ширший, а в східній вужчий). Довжина бабинця плюс половина довжини центра дорівнюють діагоналі південної половини чотирикутника, в який вписується план центра. Ця ж подвоєна діагональ дає довжину плану будови. Довжина вівтаря = довжині бабинця, а ширина бабинця = ширині вівтаря. Отже, ширина і довжина бабинця – одного розміру, так само довжина і ширина вівтаря також одного розміру. Південна грань вівтаря наближається до ½ ширини плану центра, а східна грань = ½ діагоналі чотирикутника, який вписується в шестигранник вівтаря. Аналогічно визначаються грані бабинця.

Розміри зрубів стін, заломів і восьмериків визначаються розмірами плану.

Висота зрубу стін вівтаря дорівнює ширині плану дільниці, а висота зрубу стін і залому разом = діагоналі чотирикутника, в який вписується план вівтаря. Залом вівтаря (поминаючи заокругленість граней) в розрізі має форму трапеції. При заготівлі зрубу цього залому майстер використав шаблон-трапецію, у якої основа – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = 1/3 основи і висота = ½ довжини південної грані плану дільниці. Граням майстер надав опуклу форму.

Зруби стін вівтаря і бабинця мають однакову висоту. Аналогічно зложено у них і заломи.

Висота зрубу стін центральної дільниці = довжині плану дільниці[6]. Складаючи зруб стін, на половині висоти його майстер заложив пару вікон в південній і північній гранях. Висота цих вікон – діагональ квадрата з стороною = ширині вікна[7]. На висоті, що дорівнює довжині південної грані плану центра, заложено лутки круглого вікна; центр цього круглого вікна міститься на висоті = 1/3 повної довжини будови, а також визначається вершиною трикутника з основою – довжина плану дільниці і боками = ширині плану дільниці.

Заготовляючи зруб першого залому центрального верху, майстер використав 2 шаблони-трапеції. Складаючи південну й північну грані, використано шаблон, у якого основа – ширина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = ширині плану вівтаря, або = діагоналі південної половини плану бабинця, і висота = ¼ ширини зрубу стін дільниці (вгорі); разом з висотою зрубу стін перший залом = подвоєній повній довжині плану бабинця. Шаблон, яким користувався майстер, складаючи західну і східну грані першого залому, мав основу, довжину зрубу стін дільниці (вгорі), верхню грань = повній довжині плану бабинця, а висоту таку ж, як і попередній шаблон.

Повна довжина восьмерика = довжині південної грані плану дільниці, ширина = ширині плану вівтаря, висота восьмерика і першого залому разом = довжині південної грані плану вівтаря.

Заготовляючи зруб другого залому, майстер використав 2 шаблони-трапеції. Складаючи західну і східну грані, використано шаблон, у якого основа – довжина першого восьмерика (вгорі), верхня грань (повна довжина) = ½ повної довжини восьмерика (вгорі), а висота = висоті першого залому дільниці. Аналогічно складено було і шаблон для виготовлення південної і північної граней. Висота другого залому, восьмерика, першого залому і зрубу стін разом дорівнює сумі повної довжини плану центра і вівтаря.

 У ліхтаря повна довжина основи = ½ довжини восьмерика (внизу), повна ширина = ½ ширини восьмерика (вгорі) і висота = висоті другого залому. У третього залому довжина верхньої грані (плафона) = ½ довжини ліхтаря (вгорі), ширина = довжині східної грані другого восьмерика, а висота разом з ліхтарем = висоті першого восьмерика.

Внутрішня висота центрального верху = ширині зрубу стін дільниці (вгорі), внутрішня висота центральної дільниці менша довжини плану будови і = довжині плюс ширина плану дільниці, або = апофемі рівностороннього трикутника з стороною = довжині плану будови.

Вікна в восьмерику заложено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті = ¼ довжини зрубу стін дільниці (вгорі). На такій же висоті заложено вікна в ліхтарі над верхнім вінцем зрубу стін восьмерика.