Преображенська церква.

Обмір і фото 1929 р.[1]

Раніш церква, переказували нам парафіяни, стояла нібито в хуторі Загайцях біля с. Срібного, була панська; перенесена в Бобрик в 1801 р. В 1848 р. прибудували дзвіницю, з’єднали її з бабинцем і в бабинці наслали поміст для хор і приділу. В 1862 р. підвели під церкву цегляний підмурок.

Церква в Бобрику в сучасному вигляді – зразок сполучення традиційного типу української народної дерев’яної одноверхої церкви з елементами ампірової архітектури, яких вона набула після ремонтів і переробок 1848 року.

Первісний план її – хрещатий, з не виступаючим назовні зрубом центра. Його утворює пересічення під прямим кутом двох видовжених прямокутників: один – довший і ширший – подовжній, другий – коротший і вужчий – поперечний[2]. Складається план з центрального прямокутника, у якого ширина більша за довжину (ширина : довжина – діагональ квадрата : сторона квадрата); вівтаря й бабинця (до перебудови його) – прямокутників, що мають ширину таку ж, як і центр, а довжину = ½ діагоналі центра; південного й північного рукавів – прямокутників, що мають однакову з центром довжину, а сума ширини південного (чи північного) рукавів й центра дорівнює діагоналі центра.

Розгляньмо спочатку вигляд пам’ятки зовні.

Зруби стін усіх рукавів в сучасному вигляді, як і до ремонту, високі, стрункі. З боків дзвіниці – портики з фронтоном (як і в церкві сусіднього села Артюхівки), з заходу дзвіниці – теж чотириколонний портик з фронтоном. Такими ж чотириколонними портиками оздоблено південний і північний рукави. Над західними, а також південними й північними вхідними дверима – великі піврозеткової форми вікна. Вікна нижнього ряду в корпусі зрубів стін – високі з заокругленим верхом.

Бабинець і притвор мають ще другий, верхній ярус менших квадратових вікон. Були такі ж квадратові віконця і у вівтарі та південному й північному рукавах. У вівтарі в східній грані зруба стін воно збереглося, а в південній та північній гранях бабинця, південного й північного рукавів вони зашиті. В західних гранях південного й північного рукавів прорізано ще по одному хрещатому з заокругленими кінцями вікну.

Всі рукави зовні перекриті двоспадистими дахами з фронтонами. Чотиригранна призма зрубу стін центральної дільниці підноситься понад рівень гребня дахів рукавів. Зруб стін центра переходить в низький перший залом з чотирма плоскими гранями. Невисокий, але широкий восьмерик легкохвилястим дахом другого залому переводить масу верху в широкий глухий ліхтар.

В інтер’єрі первісні форми будови збереглися краще, особливо центральної дільниці.

Зруб стін вівтаря – стрункий, перекритий зараз «коробом» (наслідок ремонтів). В східних кутах зрубу стін збереглося по парі різьблених ригелів, в західних кутах – по одному.

Центральний зруб стін дуже високий. На висоті 8 метрів в кутах зруба врубано по одному брусу-ригелю. На метр вище цих ригелів чотиригранна призма зрубу стін перетворюється в восьмигранну. Пазухи в кутах закрито похилими клинами. Зовні цей перехід чотиригранника в восьмигранник замасковано; тут зруб стін до початку залому виглядає чотиригранною призмою. В інтер’єрі зруб стін центральної дільниці вгорі зміцнено суцільним кільцем ригелів. Над ним починається зруб стрімкого, динамічної форми першого залому.

Форма восьмерика в інтер’єрі виглядає зовсім не такою, як зовні; всередині восьмерик – струнка, різко витягнута по осі південь–північ призма. Завершує восьмерик суцільне кільце різьблених ригелів, що розмежовує об’єм восьмерика й другого залома. Грані другого залому мають крутіший нахил і динамічнішу побудову форми, ніж перший залом. Енергійно звузивши об’єм верха, другий залом переходить у широкий і невисокий глухий ліхтар, перекритий плоским плафоном по сволочку, положеному по головній осі будови.

В цілому зруб стін центральної дільниці – призма сильно тягнутих догори пропорцій. Просвіти до південного й північного рукавів та бабинця дуже високі, тягнуті догори; завершуються вони півколом. Верх центральної дільниці в інтер’єрі виглядає також високим, струнким, енергійно тягнутим догори.

Південний і північний рукави – маленькі приміщення, перекрито їх «коробом».

Стара західна межа бабинця відзначена в інтер’єрі рештаками західної грані у вигляді заплечиків. Всередині в бабинці і притворі розставлено в два ряди 6 колон, що підтримують сволоки, на які наслано поміст хор і приділа. Від центральної дільниці хори відділяє перегородка з балясин. Перекрито хори «коробом».

Як вище уже було зазначено, обмірний кресленик плану загинув, і зберігся лише обмірний кресленик подовжнього розрізу. Схему плану зрубів стін, основні розміри восьмерика та ліхтаря ми реконструювали на основі кресленика розрізу та аналізу фото внутрішнього вигляду верху церкви, сфотографованого в ортогональній проекції. При цьому ми виходили з приписів, за якими будувалися форми інших обміряних нами церков Лівобережжя. Реконструкція плану та обмірний кресленик розрізу і стали основою для аналізу архітектурних форм пам’ятки.

Аналіз контура кільця ригелів при вершині зрубу стін центральної дільниці по фото призводить нас до висновку, що план центра прямокутник, у якого . Довжину плану центра дає нам кресленник розрізу, що і дозволило побудувати схему плану центральної дільниці. Довжина плану вівтаря й бабинця, виявилось, дорівнювала ½ діагоналі центра, а ширина плану вівтаря й бабинця дорівнювала ширині плану центра, що зафіксовано фотознімками.

Довжина плану південного й північного рукава, як показує кресленик розрізу, дорівнювала довжині центра, фотографії ж дозволили прийти до висновку, що сума ширини рукава і центра дорівнює діагоналі центрального прямокутника.

Висота зрубу стін вівтаря до першого ригеля = довжині плану дільниці, а повна висота зруба стін вівтаря дорівнює ½ діагоналі квадрата з стороною = довжині вівтаря. Вікна нижнього ряду заложено на висоті, що = ½ довжини плану центра, а квадратові на висоті = довжині плану центра. Теперішня внутрішня висота вівтаря = подвійній довжині плану дільниці, або ширині план центра і південного рукава, разом взятих.

Висота зрубу стін центра до першого ригеля = ширині плану дільниці, а до початку переходу четверика в восьмигранник = діагоналі плану дільниці. Повна висота зрубу стін центра дорівнює сумі повної довжини плану центра й вівтаря[3].

Перший залом заготовлявся за допомогою 2 шаблонів-трапецій. Східна і західна грані складалися з допомогою шаблона, у якого основа – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = ½ повної ширини плану центра і висота = 1/3 довжини вівтаря. Південну і північну грані складали з допомогою шаблона, у якого основа – ширина зруба стін дільниці (вгорі), верхня грань = довжині плану вівтаря і висота така ж, як і у попереднього шаблона. Таким чином, церква в Бобрику належить до групи будов, в яких розмір восьмерика перекликається з планом вівтаря. Грані першого залому похилі під 70°, і висота його взята з розрахунком, щоб довжина восьмерика = ½ ширини плану центра, ширина = довжині плану вівтаря; висота восьмерика = ½ ширини його. Вікна у восьмерику заложено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті = ½ ширини восьмерика. Висота восьмерика і першого залому = ½ ширини плану центра.

Другий залом в розрізі має вигляд трапеції. Шаблоном для складання граней залому послужила нижня частина рівностороннього трикутника з основою = довжині восьмерика (вгорі). Висота шаблона другого залома = висоті першого залому.

У ліхтаря довжина (і ширина) = висоті восьмерика (1/2 довжини плану вівтаря), а висота ліхтаря = висоті другого залому.

Висота верху центральної дільниці = діагоналі чотиригранника, що становить південну половину плану центра.

Загальна внутрішня висота центральної дільниці дорівнює ширині плюс діагональ плану дільниці. Отже, вона значно переважає первісну довжину плану будови. Це свідчить, що церква дійсно в 1801 р. перенесена на нове місце, а збудована вона була раніш. Ніяких характерних для доби посиленого впливу класицистичних принципів на пропорціях церкви Бобрика немає.